Юлія Хандожинська. "Пікавка" (казка) — читати та слухати (відео українською)

На відео: Юлія Хандожинська. Казка "Пікавка" у авторському виконанні.

Юлія Хандожинська

ПІКАВКА

(казка)

Була собі на світі маленька мишка Пікавка.

— Пі-пі-пі, — кричала мишка і швидко-швидко бігла у своїх справах.

А справ у мишки було багато: то сиру потрібно було накрасти, щоб кіт Микита не побачив, то нірку свою облагородити, а саме: вкрасти пір'ячко у курочки. Ось яка була справна мишка Пікавка, була крадійкою. Та не тільки красти мишка вміла, а ще, бувало, любила і понасмі- хатися з оточуючих, вкраде шмат ковбаси, а по дорозі ще й глечик з сметаною поб'є. То вже на ранок кіт Микита отримує по повній програмі, а мишка сидить глибоко в нірці і тільки чути:

— Пі-пі-пі!

Старий кіт, що уже тільки не робив: і сам мишку чатував біля нірки, і собаку просив, і півня, але ніхто не міг Пікавку зловити, від усіх вона тікала, а потім тільки чути з нірки:

— Пі-пі-пі!

Ніхто не любив мишку: ні курочки, ні качечки, ні навіть стара ворона, що жила поблизу на високій акації, а ні інші жителі двора. Старалися з нею не розмовляти, обходити десятою дорогою.

І от одного разу зібралася Пікавка в гості до своєї сестри - польової мишки. Бігти потрібно було далеко, ген аж через садок і лісок, а там вже і поле золотаве видніється.

Біжить мишка, біжить, аж захекалася, а на плечі гостинчик несе, шматочок сиру, бо де ж то польова мишка таке могла спробувати? Кругом її нори лише одні корчі та корінці, не те, що вишукані страви у Пікавки вдома.

Несе Пікавка сир і так він смачно пахне, а в животі бурчить і бігти так ще далеко, що вирішила вона присісти на хвилинку та трішки під'їсти. Тільки Пікавка вмостилася, вже навіть було рота відкрила, щоб поїсти, аж тут, як вскочить ворона, хапнула сир і навтьоки летіти зібралася.

Але Пікавка була не промах, вчепилася з другого боку куска міцно-міцно і не відпускає сир.

— Пі-пі-пі, — запищала мишка, — ах ти ж крадійка, і не соромно тобі з рук маленьких мишок сир виривати?

— Від крадійки чую, — каркнула ворона та так, що сир з рота вилетів і закотився далеко в кропиву. А тут ще й ворона над головою літає і насміхається. Голодна і зла вирішила Пікавка тягнути свій сир назад, чого ж добру пропадати. Спробувала вона запустити свої лапки в кропиву, ага — жалить кропивка. Пікавку тільки й чути: "пі-пі-пі".

І так, і сяк старалася мишка, та нічого не виходить. Сіла вона та й просить:

— Кропивко, кропивко, я така голодна, віддай мені мій сир назад.

— Ні, не віддам, бо ти — знана крадійка і вкрадеш собі ще, — насміхається кропивка.

— Ну, будь ласка, я така голодна, — продовжувала просити мишка.

— Що ж, я поверну тобі сир, але пообіцяй більше не красти у інших.

— Обіцяю, — промовила мишка і швидко вихопила свій сир.

З тих пір обходила мишка Пікавка кропивку десятою дорогою, а ще перестала насміхатися з кота Микити.
 

Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 Дивіться також на "Малій Сторінці":