"Чому пес живе коло людини" - українська легенда

На відео: аудіолегенда "Чому пес живе коло людини".

ЧОМУ ПЕС ЖИВЕ КОЛО ЛЮДИНИ

(легенда)

Завантажити текст легенди "Чому пес живе коло людини" (txt.zip)

Давно, дуже давно жив собі самітний пес. Нарешті надокучило йому самому блукати в лісі, і він вирішив знайти собі друга-товариша. Але хотів, аби цей його товариш був найсильніший з усіх тварин.
Лісові звірята радили йому піти до вовка. Пішов пес до нього й каже:
—    Вовче, брате, живімо разом!
Вовк відповів:
—    Чому би ні!
Почали жити разом. Раз, як ночували в лісі, почув пес якийсь шелест і почав трястися-боятися. Збудив вовка, а той йому й каже:
—    Будь тихо, бо прийде ведмідь і з’їсть нас!
Пес тоді здогадався, що ведмідь сильніший за вовка. Пішов до ведмедя й каже:
—    Ведмедю, братику, живімо разом!
—    Коли разом, то разом, — відповів ведмідь.
Минула коротка доба. Раз на зорях почув пес якийсь шелест і почав боятися. Пробудився ведмідь та й сказав:
—    Заховаймося в корч, бо ще надійде лев і роздере нас обох!
Подумав пес, що лев має бути сильнішим. Залишив ведмедя й пішов до двору короля лева.
—    Леве, леве, королю звірів, живімо разом!
—    За слугу прийму тебе, — відповів лев.
Пес зостався з ним. Одного разу ввечері почав пес боятися й почав вити, гавкати.
Вибіг лев із палати й каже йому:
—    Мовчи, бо ще надійде людина й застрелить нас обох!
Пес замовк, але здогадався, що людина має бути сильнішою, коли її лев боїться.
Пішов пес до людини й пристав на службу до неї. Від того часу й живе пес з людиною.

За матеріалами: Авраменко О. М. Українська література: підручник для 5 кл. загальноосвітн. навч. закл. — Київ. Видавництво "Грамота", 2013 р., стор. 10 - 11.

Більше легенд, міфів та переказів на нашому сайті:

Народні легенди і перекази зафіксували найдавніші відомості про розвиток людства в цілому. Однак немало легенд і переказів виникло в житті кожного окремого народу, відбиваючи його місцеву суспільно-побутову історію. Ці твори мають велике пізнавальне значення, оскільки в них відображено одвічний протест народу проти соціальної несправедливості та зовнішніх загарбників.

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Дивіться також:

Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.