"Вітаю всіх! Зараз я живу в Америці. Та відстань і час між Україною і США не такі вже й великі, якщо, звісно, не дивитися на мапи і не звіряти годинники. Коли в мене лишається вільний час, я пишу й перекладаю дитячі книжки, а також ділюся своїми відгуками й міркуваннями про прочитане. Мені подобається подорожувати до моря і фотографувати пташок, наприклад, сірих чапель. А ще я мрію побачити совиного папугу Какапо, що мешкає в Новій Зеландії." (Оксана Лущевська)
Оксана Лущевська (нар. 17 лютого 1982, м. Тальне, Черкаська область) – дитяча письменниця, перекладач. Закінчила філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені П. Г. Тичини. З 2010 по 2012 року навчалася в магістратурі Пенсильванського державного університету (США). Вивчала російську літературу та компаративістику, а також дитячу літературу та дитячі студії. 2016 року здобула ступінь доктора наук у галузі освіти в Університеті Джорджії (США).
Ініціатор проекту «Крок уперед: глобалізуємось разом із українсько-англійськими книжками-картинками», що фокусується на виданні книжок-картинок у видавництві «Братське». Співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка» та «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року».
Друкувалася в періодиці та антологіях, зокрема в антології авторського зарубіжжя «АЗ, два, три… дванадцять – лист у пляшці», «Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя», «Мама по скайпу» та збірниках для дітей.
Авторка 30 книжок для дітей та підлітків, серед яких «Дивні химерики, або Таємниця старовинної скриньки» (2009), Життя видатних дітей: Оксана Лущевська про Христофора Колумба, Джона Ньюбері, Чарльза Дарвіна, Дніпрову Чайку, Перл Сайденстрікер Бак» (2011), «Друзі за листуванням» (2011), «Інший дім» (2013), «Паперова царівна» (2013), «Вітер з-під сонця» (2016), «Наречений» (2016), «Задзеркалля» (2016), «З води у воду» (2017) та ін.
Переможниця ІІ Всеукраїнського конкурсу творів для дітей шкільного віку «Золотий лелека» (2008). Лауреатка конкурсів «Гранослов» (2007), «Витоки» (2008), «Рукомесло» (2008, 2009) та Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2009).
Співзасновниця літературно-мистецького порталу «Захід-Схід», «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року», а також блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка».
Книжки Оксани Лущевської відзначені багатьма нагородами, щороку входять у «топи» та короткі списки рейтинґів українського дитліту. Зокрема спеціалізоване інтернет-видання «БараБука» назвало її «Дитячим прозаїком 2015 року», а повість «Вітер з-під сонця» (К.: Фонтан казок, 2016) отримала спеціальну відзнаку «Корнійчуковської премії» і стала переможцем конкурсу «Напишіть про мене книжку!».
Нині проживає в місті Шарлот, штат Північна Кароліна, США.
За матеріалами: https://starylev.com.ua/
* * * * * * * * * * * * * * *
Смакота — річ, звісно, дуже приємна, однак не така проста, як здається на перший погляд. Бо що, скажімо, у вас передовсім асоціюється зі словом «смакувати»? Напевне, розмаїті смачненькі страви, які приносять задоволення, покращують настрій та самопочуття. І ви маєте рацію — однак не на всі сто відсотків, а приблизно… на п’ять. Погляньте на смакоту інакше — і тоді ви разом із дітьми зможете смакувати сонячний ранок, сімейні прогулянки, дощик, спілкування з друзями, пригоди, книги, сон. І навіть якщо звідкись усе ж вигулькне поганий настрій, як це сталося з відомим кухарем Тара-патою, варто уважно роздивитися довкола і не проґавити свого рятівника, а нагодувати його чимось смачненьким. Солька ж як ніхто знає, що зазвичай щастя ховається простісінько перед носом — удома! У цій книзі ви знайдете: цікавезну повість, розкішні ілюстрації, рецепти 30 страв, сторінки для записування улюблених сімейних рецептів, правила сервірування столу і навіть закладку. У цій статті публікуємо кілька уривків з книги.
"Коли Андрійко збирався до дитячого садочка, його турбувало єдине питання: чи буде там забіяка Назар? У Андрійка з цим хлопцем були свої рахунки, бо Назар задерикувато і постійно відбирав складені кубики. Навіщо вони йому здалися того ніхто не знав: хоч би читав чи рахував — та ж ні! Але коли Андрійко вже завершував складати слова із кубиків, Назар — тут як тут — штурхав кубики з усієї сили і ті розліталися довкола. Інколи так штурхав, що й Андрійкові перепадало. А не подобався Андрійко забіяці, бо читати вмів, як дорослий..." (Оксана Лущевська)
"Люблю грати в шашки, особливо сам із собою. Розкладаю дошку. Ходжу навкруг неї. Буває, пересуваю шашки вказівним пальцем. Інколи середнім. Підмізинним і мізинцем теж. Складніше — великим. Треба тягти шашку обережно, щоб не зрушити інші. Правим великим краще, ніж лівим. Є різні прийоми й комбінації. Я їх недарма повигадував. Шурх — сюди. Ррруть — туди. Білою — чорну. Чорною — білу. І в да́мки! Я намагався навчити Люську, але вона — не гравець. Коли сідає зі мною за шашки, то грає по-своєму. Не дотримується правил. Люська скрізь тягає з собою шишки..." (Оксана Лущевська)
