Тамара Швець
Бусінка допомогла...
(оповідання)
Донька з дітьми та чоловіком їздили на 10 днів на відпочинок, а до нас на цей перід завезли «погостювати» египетьську кішечку «Бусінку», яка була у нас і раніше.
Їй у нас дуже подобалось - вона навіть не хотіла повертатись додому! Одного разу Бусінка сховалась у будинку так, що її не змогли знайти, і вийшла зі схованки лише тоді, коли господарі її вийшли з будинку...
Ця кішечка унікальна. Ій уже майже 10 років. Вона вивела не одне потомство, приймала участь у конкурсах, має дипломи. А головне, що вона настільки розумна, лагідна, граціозна і чутлива, що викливає безліч позитивних емоцій і захвату споглядаючих на неї.
То вона граціозно ходить по кімнаті, потім подорожує по вікнах, дивлячись на подвір’я, постійно вмиваючись лапками, роблячи повороти тоненьким длинним хвостиком, потім - по столах; знайде тепле містечко під ковдрою на дивані і може годинами спати...
Ніколи не робить ніякої шкоди, немає проблем з туалетом і харчуванням.
А саме головне, що вражає, - її ставлення до людей, до незнайомих. Вона може навіть не показатись, сховавшись в укромному містечку, або під ковдрою на дивані... А до нас з чоловіком вона ставиться з ніжністю та лагідністю, що проявляється тим, як вона треться своїм тільцем об ноги, руки, обличчя... Може залісти на коліна - в цей час хочеться її погладити за прояв такої відданості та лагідності...
Зі мною вона навіть спить, бо вона дуже теплолюбива. У неї постійно мерзнуть маленькі вушка - приходиться її прикривати ковдрою, щоб зігрілась. У відповідь вона постійно мурликає - показує, що їй дуже подобаються прояви уваги до неї...
Якшо її щось не влаштовує, або вона відчуває якусь тривогу, чи насильно брати її на руки, якщо вона цього не хоче, то вона реагує відповідно - втікає, а може, навіть, і зашипіти...
Нещодавно Бусінка сиділа на вікні, а на подвір’ї гуляла вівчарка Лада і побачивши у вікні кішечку, зробила в її сторону стрибок... І тут Бусінка так зашипіла на ту вівчарку!..
Дуже часто підходячи до нас і потершись об ногу, - потім стряхується... Таким чином, мабуть, вона знімає негативну єнергію, яка у нас, людей, накопичується...
Поряд з цією унікальною кішечкою відчувається хороший настрій і покращується самопочуття.
Так сталось, що я позавчора необачно різко підвернула праву руку... Бусінка, коли я лежала на дивані, підходила, лягала біля руки і своїми маленькими лапками її масажувала, весь час мурликаючи особливими звуками...
А я її благала: "Полікуй мене, Бусінко!"
Кішечка, дивлячись в мої заплакані очі своїми маленькими розумними оченятами, їх то відкривала, то закривала...
І що дивно, і майже неймовірно, через мене проходили енергетичні потоки від руки до п’ят, і я їх дужже добре відчувала...
Цей лікувальний сеанс відбувався майже 20 хвилин...
Моє самопочуття значно покращилось. Я щиро дякувала, гладила і цілувала нашу Бусінку...
Оточуюча нас природа і тварини - це непізнані і загадкові явища та істоти, які можуть впливати на нас, людей, в залежності від того, як ми ставимося до них!!!
Оповідання люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Тамари Швець на нашому сайті:
"Нехай добро вам завжди буде,
Щаслива доля не забуде.
Мир, щастя, злагоди у всьому,
І в праці вам не знати втоми…"(Тамара Швець)
Поширила Ваше оповідання в "Клубі пухнастих і кудлатих". Може, комусь сподобається. Особисто мене розчулило.