Сергій Вакарін
Зірка Леоніда Каденюка
Леонід Каденюк спостереження за космосом сприймав як читання рідкісної книги, яку тримали в руках одиниці...
Коли бачиш, як деякі успішні люди грають у гру «хто впаде нижче», згадуєш тих, хто намагається спрямовувати нас вище, до зірок. Леоніду Каденюку це вдавалося, як нікому – зараз він, на жаль, на своїх зоряних шляхах може лише спостерігати, як ми несемо світло, яким він з нами встиг поділитися.
Днями розпочався тиждень його пам’яті – 31 січня виконується рік, як він пішов у інші світи... 28 січня у Київському планетарії Українське Молодіжне Аерокосмічне Об’єднання УМАКО "Сузір’я" спільно з Українським аерокосмічним товариством та Радою з екологічної безпеки провели відкриття загальнонаціонального тижня пам’яті Леоніда Каденюка. Громадські організації, які він очолював, запровадили Зірку Каденюка, яку вручатимуть вітчизняним діячам науки та ракетно-космічної промисловості, ділилися спогадами.
Ніколи не забуду період спілкування з ним, коли ми готували форум «Космос і майбутнє», який пройшов у жовтні 2017 року. Ось фото з цього форуму. Космонавт не мав жодних ознак «зоряної хвороби», але як магніт привертав до себе увагу. Українець, який подолав земне тяжіння. Романтик, який здійснив мрію свого життя. Людина, що навчила нас вірити в себе. Нашу розмову на космічні теми тоді опублікували міжнародні медіа (ось англійський варіант: https://joinfo.com/), що допомогло привернути широку увагу до форуму. Вшановуючи його пам’ять, публікуємо український варіант нашої бесіди з легендарним підкорювачем Космосу.
– Дякую, Леоніде Костянтиновичу, за підтримку нашої ідеї організації міжнародного молодіжного форуму «Космос і майбутнє». Як ви оцінюєте роль космосу як інтегруючої платформи майбутнього – науки, економіки, нового людства?
– Всесвіт – невичерпне джерело знань, таких необхідних для збереження і прогресу земної цивілізації, – говорить Леонід Каденюк. – Ще в давнину вчені вважали, що космос визначає минуле, сьогодення і майбутнє людства, а також кожної окремо взятої людини, що життя і космос нероздільні.
Космос – не нескінченна порожнеча, як здається на перший погляд. Він переповнений унікальною інформацією – ймовірно, й такою, про яку ми навіть не підозрюємо, але потрібною, з безліччю питань та відповідей. Щоб визначити ці питання та знайти відповіді на них, необхідно володіти величезними знаннями з різних наук.
– Ви багато років грунтовно і цікаво виступаєте перед різними аудиторіями, написали чудову книгу “Місія – космос”. Певно, ваш політ і підготовка до нього стали для вас дивним джерелом енергії, яку ви досі передаєте землянам.
– Спостереження за Землею та космосом я сприймав як читання надзвичайно цікавої та рідкісної книги, яку за всю історію людства тримати в руках пощастило одиницям. І я це розумів. Звичайно, з мого боку було б неправильним не скористатися нагодою прочитати якомога більше її унікальних сторінок.
– Мене Ваш виступ на конкурсі NASA Space Challenge в Києві надихнув зайнятися космічною темою – мені з колегами вдалося допомогти українській команді Marshopper дійти до глобальної перемоги. А на форумі, який ми запланували зараз, хочемо продемонструвати, що космос може надихнути молодь, змусити задуматися, по-новому подивитися на своє майбутнє. Про що думали під час польоту?
– У просторі житлових відсіків "Колумбії" відразу привернули увагу легкість і простота управління тілом («як риба у воді»), стали джерелом несподіваного, але стійкого відчуття давно знайомого середовища, в якому я колись був сам.
Швидка та безпроблемна адаптація до неземного стану посилила ці несподівані, але приємні враження. Здавалося, що мій організм "скучив" за невагомістю, а пам’ять "згадала" її.
Перед появою на світ людина в утробі матері знаходиться в рідині (з точки зору фізики – гідроневагомості). Можливо, цей аргумент також має право на пояснення моїх космічних відчуттів.
Сміливою, майже фантастичною, але, вважаю, небезпідставною була думка, що людина колись прибула на Землю з космосу. Тому стан невагомості їй відомий та "записаний" в генетичній пам’яті. Тобто в пам’яті кожного з нас.
Якщо ми знайдемо в собі цей "запис", то, "прочитавши", отримаємо відповідь, коли саме стали жителями Землі. До речі, позаземне походження людини припускають і вчені.
З космічної орбіти всю Землю, як планету, можна оглянути за 90 хвилин польоту. Хотілося б особливо відзначити, що у Всесвіті, починаючи від атомів і закінчуючи зоряними системами та скупченням галактик, спостерігаються вражаюча гармонія та порядок.
– Ми сподіваємося, що космос і зокрема наш форум стане основою для нового прориву в різних сферах – науці, техніці, освіті, екології, у чому так гостро відчуває потребу Україна і світ. Ви активно берете участь в оновленні цих напрямків, відтак на що саме порадили б звернути увагу учасникам форуму?
– Якщо людство хоче вижити, йому доведеться освоювати космос, відтак необхідно розвивати всі перераховані напрямки.
Ось лише один приклад. Літальні апарати, які використовуються людиною для польотів у космос в наш час і принцип роботи двигунів яких побудований на дії реактивної сили, мають обмежені можливості.
На них далеко та швидко не здійсниш подорож у всесвіті. Тому слід зосередитися на створенні принципово нових двигунів космічних літальних апаратів. Наприклад, з використанням сил і джерел енергії гравітаційного або електромагнітного походження, які домінують в просторах всесвіту та які не потрібно накопичувати на борту літального апарату.
Перебуваючи в космосі, замислюєшся про необхідність пошуків надійного захисту свого будинку – планети Земля. Людина вже навчився розраховувати траєкторії руху космічних об’єктів і передбачати критичне зближення Землі з ними. Імовірність зіткнення нашої планети з іншим космічним тілом є досить невисокою. Але вона існує й може мати катастрофічні наслідки, як це вже було… Тому, використовуючи та вдосконалюючи сучасні технічні засоби й методики, треба робити все, щоб запобігти катастрофі.
Під час польоту захоплення від неймовірної краси Землі постійно супроводжувалося думками про недосконалість людського суспільства, законів, за якими воно існує. Побачене із земної орбіти змусило замислитися й над відсутністю гармонії між природою й людським суспільством.
На жаль, розвиток цивілізації поглиблює цю дисгармонію. Людина повинна задуматися над цим, терміново змінити концепцію свого існування на Землі й усвідомити, що одним з її призначень є збереження біосфери планети як середовища, завдяки якому вона існує.
Тому у своїх виступах я постійно порушую проблему екологічної безпеки, закликаю до широкого міжнародного обговорення Екологічної конституції Землі. Питання про її прийняття вперше поставила перед світовою спільнотою саме Україна.
* * *
Перечитую книгу Леоніда Каденюка «Місія-Космос». Здавалося б, прочитав стільки, що мене не здивуєш. Але яка ж цікава книга! Космос помилок не вибачає. Підготовка космонавта – одна з найскладніших задач, яку вирішувало людство, в тому числі - й наш співвітчизник.
Гортаючи сторінки цієї книги, мона зрозуміти, що в Космосі у Леоніда Каденюка склалося абсолютно нове сприйняття світу. Щоб глибше зрозуміти його філософію, дуже рекомендую усім прочитати його книгу.
Сергій Вакарін, Голова правління UkraineIS
Більше цікавої інформації читайте в блозі Сергія Вакаріна на "Малій Сторінці":
