Прислів'я та приказки про вередливість і забаганки, збірка "Народ скаже, як зав'яже"


Хоч гірше, аби інше

Недогода бабиній дівці!

Захотілось мерзлого в петрівку!

Ні в поле не бери, ні вдома не лиши.

Ви мене просіть, а я ніби не хочу.

— Хочу пирогів, а нема!
— Та он, на печі, бери їж!
— Не хочу, я думав, що нема!

Забажалося печеного леду.

Командує, як свиня мішком.

Хоч миску з пирогами, хоч дідька з рогами.

Захоче — на гору доскоче, а не схоче — з гори не скоче.

Сім п'ятниць на тиждень.

Вибирала дівка, та вибрала дідька.

Невигода нашій бабці ні на печі, ні на лавці.

На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, а на полу смішно.

Сирого не їм, печеного не хочу, вареного не можу.

Хоч того самого, аби в другу миску.

Без кінця воду варить.

Удень душно, а вночі кусаються комарі.

Знала кобила, нащо воза побила — щоб новий був!

Іще той ся не вродив, щоби йому догодив.

Не хочу в ворота, розбирайте тин!

А мені хоч з-під нігтя виколупай

Шукає з-під дохлого коня підкову.

Який тебе ґедзь напав?

Мабуть, з лівої ноги встав.

Як хоче — сокоче, а як не хоче — кудкудаче.

І так і сяк, а все не так.

Того мені бажається, чого вдома не мається.

Сип борщ, клади кашу, подай пить.

Хто перебирає, той голодом перемирає.

Захотілось — запрягайте, розхотілось — випрягайте!

На тобі гріш, купи рака, звари юшку та з'їж, рака продай, а мені гроші віддай.

Хоч піду до їх, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти.

Хто в ліс, а хто — по дрова.

Хто про Хому, а він про Ярему.

Хто із ступою, а я з товкачем.

Ти йому — «стрижене», він тобі — «голене».

Їй кажеш «ячмінь», а вона каже «гречка».

Ти йому — «гарбузи», а він тобі — «луб'я»!

Ти йому про Тараса, а він — півтораста.

Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.

Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.

Один до ліса, другий до біса.

Отак: той у ріпу, той — у мак.

Хоч кілка на голові теши, а він своє.

Хоч гавкай на нього — нічого не вдієш.

Се таке, що не уступить ні кінному, ні пішому.

Про мене, Семене, хай усі коло мене, аби я зверху.

Хоч на споді лежатиму, а в вічі плюватиму.

Ні, дяче, не буде іначе!

Відхорую, але не подарую.

Найшла коса на камінь: коса не втне, камінь не подасться!

Говори до гори, а гора — горою.

Упертий гірше свині.

Ти його хрести, ти його святи, а воно в болото лізе.

Катерина та Дем'ян посварились за бур'ян. Катерина Дем'яну не попустить бур'яну.

Масти Федя медом, а Федь усе Федем!

Горбатого виправить могила, а упертого дубина.

На, бісе, груш, та мене не руш!

Нехай книш, аби не паляниця.

Нехай буде гречка, аби не суперечка.

Говори до нього — як горохом об стінку.

Затявсь у волову шкуру.

А таки буду проти шерсті стригти.

І знову за рибу гроші.

Уперта коза вовку користь.

Як тягли ведмедя до меду, то урвали вуха, а як від меду, то урвали хвоста.

---------------------------------------------
Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада.  Київ, Веселка, 1985


Останні коментарі до сторінки
«Прислів’я та приказки про вередливість і забаганки, збірка "Народ скаже, як зав’яже"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми