Історичні дослідження в аспекті технології виготовлення одягу народами, які побутували на території сучасної України, засвідчують, що він, як і в інших народів, поділявся на нешитий та шитий.
Нешитий одяг утримувався на тілі за допомогою накидування, зав’язування, використання защіпок (заколок), поясів тощо.
Шитий одяг з часів його появи складався з окремих деталей. В історичному розвитку такий процес удосконалювався. Деталей в компонентах натільного, поясного, плечового одягу збільшувалось. Поява шитого одягу обумовлює потребу з’єднувати деталі в цільну форму. Виникає технологія зшивання, що супроводжується процесом активного вплітання, втручання вишивальної нитки в структуру тканини. Зшивання деталей вимагало виконання стібків різного спрямування, розмірів для забезпечення практичної, а пізніше естетичної функції.
З’єднання деталей виробу з прадавніх часів до сьогоднішніх днів виконують рубцюванням.
Рубець — це утворене з’єднання двох суміжних сторін деталей виробу внаслідок цільного прошивання його певним видом шва та способом.
Рубці бувають:
а) одинарний з’єднувальний;
б) подвійний з’єднувальний із запахом (підгином) поверхні однієї із суміжних деталей в сторону першого з’єднувального шва.
Наукові дослідження та наявні натурні зразки засвідчують про використання найрізноманітніших технік зшивання деталей виробів: вперед голку, позад голки, в прикріп, стебловий шов (прошите), півстовпчик, різні види змережування тощо.
Виготовлення шитого одягу та інших виробів з прадавніх часів супроводжується технологічним процесом підрублення (підрубка). Його поява зумовлена механічними властивостями тканин відповідно технології їх виготовлення. За технологією ткання вони поділяються:
а) тканини з полотняним переплетенням;
б) тканини без полотняного переплетення.
З полотняним переплетенням — це тканини, на тлі яких чітко вирізняються нитки основи і піткання.
Основа — це вертикальні нитки, які лежать по довжині тканини (паралельно до нас).
Піткання — це нитки, які лежать горизонтально по ширині тканини (горизонтально по відношенню до нас).
У тканинах без полотняного переплетення нитки основи і піткання не переплітаються перпендикулярно (під прямим кутом), на їх тлі чітко не вирізняються.
Тканини з полотняним переплетення розкроюють на деталі виробу за прокладеною міткою по витягнутій нитці основи або піткання.
Після розкрою таких тканин нитки піткання (або основи) легко виторочуються, тому з незапам’ятних часів впроваджується технологічна операція підрубка
Підрубка — це щільне закріплення швом горизонтальних ниток поміж вертикальними або одинарний, подвійний підгин країв виробу в бік виворітної, рідше лицевої сторони.
Таку технологічну операцію виконують техніками: півстовпчик стебнівка, затяганка, обмітка, кривульки, обметниці (одинарна, подвійна, потрійна), хрестикування (козлик) тощо. Підрубку виконують в межах таких розмірів:
- подол, рукави жіночих, чоловічих сорочок — 1 см,
- краї серветок — 1 см;
- краї рушників, скатертин, інших інтер’єрних виробів — 2-2,5 см.
Однак розміри підрубки країв виробу визначаються його формою, призначенням та характеристичними особливостями декору.
Краї деталей виробів — комірців, манжетів, пазушок, чохлів тощо викінчують ше технікою зубцювання
Фактологічні матеріали (натурні зразки вишитих виробів різноманітного призначення) засвідчують про високохудожній рівень обробки країв деталей та вишитих виробів в цілому.
Вивчення технік рубцювання, підрублення, зубцювання, формування практичних умінь, навиків їх виконання складають фундаментальні засади у надбанні кваліфікаційних знань.
Джерело: Катерина Сусак, Ніна Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник. Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 р., стор. 26 - 30.