Відома українська письменниця Оксана Павлівна Сенатович вважала себе вічною мандрівницею, хоча реально мандрувала небагато, а більшість свого життя провела у Львові, де здобула вищу освіту, одружилася, народила й виховала двох синів, творила поезію і прозу. Народилася ж вона в містечку Бережани, що на Тернопільщині, у родині вчителів, які змалку прищепили їй любов до рідного слова.
Поетична творчість Оксани Сенатович яскрава і самобутня, по-жіночому лірична. А твори для дітей особливо добрі і щирі, саме такі, які може розповідати любляча матуся. Для малечі письменниця написала чимало поезій. Перший вірш письменниці для дітей «Дорога» був надрукований у журналі «Барвінок» і відразу полюбився дітям. Він обійшов усі збірки, читанки, перекладався різними мовами.
Відтоді було написано чимало. Окремим виданням вийшов твір »Не виростуть хлопці без дощу», а повість «Про Люлька Смока і Котів — місто чудес(не)» друкувалася лише уривками в газеті «Діти Марії», редактором якої Оксана Сенатович працювала в останні роки життя. Перекладала вона також твори для дітей зі слов'янських мов.
Кожен твір письменниці був близьким і зрозумілим для малечі. Адже Оксана Сенатович знала особливий секрет, яким поділилася з читачами в одній зі своїх поезій: «Як у світ виходять вікна, як заходять двері в хату — так мені з моїм дитинством: ні ввійти, ні вийти з нього».
За матеріалами: Шабельникова Л. П. Українська література. Підручник для 5 класу. Київ, Видавництво "Грамота", 2005, стор. 211.
"Мати міряла Дмитрикові ногу. Приклала шнурочок вздовж босої ноги, де закінчувався найбільший палець, зав'язала вузлик. Івасик, братик Дмитриків, теж визувся, чекав, що і йому зніматимуть мірку. Але ні. Шнурочка не вистачило, та й в школу цього року він ще не піде. Нових черевиків не куплять йому. Мама поїхала до міста, а хлопці подалися на луг..." (Оксана Сенатович)
Надзвичайно тепла розповідь про стосунки дітей та дорослих делікатно вчить стриманості та інтелігентності. Мудра пані Будьласка просто і чемно розв’язує будь-яку складну життєву ситуацію і може стати добрим помічником для батьків у вихованні своїх милих бешкетників. Вишукана українська мова видатної письменниці Оксани Сенатович, її елегантна манера оповідати зачаровує і не залишить байдужим жодного читача.
"Дозріло в перепілки жито, а косити нема кому. Перепелові хтось ногу підбив, шкутильгав він. Радить перепілці, щоб летіла вона до бузька на оболоню: "Попроси його, може, викосить, бо, поки нога загоїться, жито осиплеться." Перепілка бере з собою дітей, прилітають вони до бузька. А він саме сіно косить, шапка набакир, точило за поясом. "Хай щастить вам у роботі, господарю!..." (Оксана Сенатович)
"Червневе небо обтрушувало в озеро зорі. Зоряне озеро — як небо, здавалось, дай нурка і полетиш. Дмитрик полетів, намацав ногою дно неба, розплющив очі. Вхопився рукою за дишель Малого Воза і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз і заїхав за хмари. А Малий Віз повіз Дмитрика додому..." (Оксана Сенатович)