Надія Кир’ян. "Українським героям"

Надія Кир’ян

УКРАЇНСЬКИМ ГЕРОЯМ

Ці слова не звучать голосніше,
Лиш уява на мить ожива.
І для мене таки найстрашніше —
Скам’яніла від болю трава.
Все життя проходити по лезу
І межу в небуття перейти…
Скам’яніла від горя береза
Шле до вас на могили листи.
Ми змінили неславу на славу,
Повертаємо мертвим борги.
Кам’яніє трава нелукава
На могилах, де сплять „вороги”.
Щоб відкинути слово облуди,
Їх не вернеш тепер з небуття…
Їх не вернеш… Ви чуєте, люди!
Всіх нас треба любить
за життя!

* * *

ІВАСИК — ТЕЛЕСИК

Гусей краплинки в небі, наче ртуть,
І з ними наш Телесик відлітає.
А хмарка хмарку весело питає,
Куди вони Телесика несуть.
Гелгочуть гуси, що про це не слід,
Бо це, мовляв, військова таємниця…
Як весла на воді, лишають птиці
Червоний лапок нерозмитий слід.
Івасику, синочку мій, зажди,
Згуби мені на спогад в жовтих травах,
Немов промінчик сонечка ласкавий
Маленьких кучериків золоті сліди.
… А гуси так стривожено кричать
І криком обсипають білу хату,
Де на порозі скам’яніла мати
Із соняшником в зболених очах.