ЯК СОНЕЧКО ВСТАВАЛО
Несе Зайчик-Побігайчик
Рушник дрібнотканий.
Сонечко — ліжник на вушка, *
Кричить: — Я не встану!
Несе Мишка-Гризикнижка
Гребінець зубатий,
А Сонечко нахмарилось,
Каже: — Хочу спати!
Несе Білка у кобілці *
Пахучеє мило.
А Сонечко — під подушку
Гай знов захропіло!
Прийшли діти, мов ті квіти:
— Ходи з нами гратись!
А Сонечко гоп! — з ліжечка
Та вибігло з хати.
Вмилось в росах, сплело косу,
Вдягло жупан синій, *
Та засяло, засміялось
Усій Україні!
* Ліжник — накривало з м'якої вовни, ткане в різнобарвні взори.
* Кобілка — плоский кошик з лика або соломи.
* Жупан — верхній одяг, ніби плащ.
* * *
СКАКАНКА ДЛЯ М'ЯЧИКА
М'ячика маю,
Маю від мами,
Вміє літати
Він за пташками.
М'ячик червоний,
М'ячик мій синій,
Скочив угору,
Впав надолину.
М'ячик рожевий,
М'ячик зелений,
Скочив у руки
Просто до мене!
* * *
НАРОДНИЙ ОДЯГ
Коли вмию мамі
І миски й ложки,
Мама дасть сорочку
Вишиту в квітки.
А чемненька буду,
Вивчу в школі все,
То бабуся плахту *
Ткану принесе.
Назбираю в лісі
Тіточці грибків,
Тітка дасть намиста
П'ятдесят рядків. *
А поможу білля
Випрати сестрі,
Дасть мені сестричка
Гарні стрічки дві.
А грядки пополю,
Батько на кінець
Купить мені в місті
Добрий жупанець.
Ще піду я в поле
Та нарву квіток,
І сама я вміло
Виплету вінок.
А одягну все це,
Скаже цілий світ:
— Ось вам українка,
Наче маків квіт!
* плахта - український жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ (переважно вовняної картатої тканини)
* рядок - одна ниточка з намистом
* * *
ЖУЧОК
Ходить жучок по долині
У біленькій сорочині
Тай думає, що вдягати
Щоб з дітьми гуляти в свято.
Поспішає жучок нині
До мурашки, до кравчині:
"Чи жупан ти вшити можеш,
Щоб я мав на Свято Боже?
А мурашка: — Радо дуже!
Принеси лиш голку, друже!
Там їжак живе у хаті,
В нього с голок багато.
Поклонився їжакові,
Взяв голки, що вже готові,
До мурашки жук йде рано
І радіє вже жупаном!
А мурашка: — Радо дуже,
Принеси ниток лиш, друже!
Ось павук на павутині,
Нитку дасть тобі, дитині.
Жук вклонився павучкові,
Взяв нитки, що вже готові,
До мурашки скаче рано
І радіє вже жупаном.
А мурашка: — Радо дуже,
Та з чого тут шити, друже?
Ось квітки ростуть в долині,
В них пелюстки ніжно сині.
Поклонився квітам жучок,
Взяв пелюстки в них із ручок,
До мурашки біг щосили,
А мурашка сіла й шила!
Покінчила всю роботу
В Великодню аж суботу.
Жучок кликнув лиш: — Спасибіг!
На город в жупані вибіг.
Біля церкви діти ждали,
Руки вміло посплітали,
Жучок — гоп! — на ручки тільки
І заграли всі гагілки.
— На жучкові жупан ясний,
А сам жучок дуже красний!
Грай, жучку, грай небоже,
Хай же Бог тобі поможе!
* * *
СКАКАНКА
Коли скочу: раз і два,
Закружляє голова,
Коли скочу: три-чотири,
В черевичках будуть діри.
Коли схочу: п'ять і шість —
Кожен миску каші з'їсть.
Коли скочу: сім і вісім,
Засміється вовк у лісі.
Коли скочу: дев'ять-десять,
То вже шнурок обірветься!
* * *
АРКАН
Візьмемось за руки,
Підемо на луки,
Там шовкові трави,
Там буде забава,
Там, де сонце світить
Вже від ранку.
Весело гуляти
Хлопцям і дівчатам,
Пісенька несеться,
Стежечка ось в'ється
Поміж деревами
На полянку.
Пролетів метелик,
Забринів десь чмелик,
Сірий зайчик скочив
Тай у ямку.
Не бійся, маленький,
Не бійся, сіренький,
Вилази із ями,
Ходи з діточками,
Ходи з нами гратись
У хованку!
* * *
КОЗАК
Ой устану я раненько,
Помолюся сам чемненько,
Подивіться усі, як —
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам помиюся швиденько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам одягнуся скоренько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько,
Сам зачешуся гладенько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
Ой устану я раненько
Та сніданок з'їм смачненько,
Подивіться усі, як,
Бо великий я козак!
А колись, одного дня
Сяду ранком на коня
І на Січ поїду так,
Бо великий я козак!
За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org. Малюнок Олександра Кошеля.
Дивіться також на нашому сайті інші твори Лесі Храпливої-Щур:
