"Козак Голота" - українська народна дума

 КОЗАК  ГОЛОТА
 
 Ой  полем,  полем  Килиїмським,
 То  шляхом  битим  гординським,
 Ой  там  гуляв  козак  Голота,
 Не  боїться  ні  огня,  ні  меча,  ні  третього  болота.
 Правда,  на  козакові  шати  дорогії  —
 Три  семирязі  лихії:
 Одна  недобра,  друга  негожа,
 А  третя  й  на  хлів  незгожа.
 А  ще,  правда,  на  козакові  постоли  в’язові,
 А  онучі  китайчані  —
 Щирі  жіноцькі  рядняні;
 Волоки  шовкові  —
 Удвоє  жіноцькі  щирі  валові.
 Правда,  на  козакові  шапка-бирка  —
 Зверху  дирка,
 Травою  пошита,
 Вітром  підбита,
 Куди  віє,  туди  й  провіває,
 Козака  молодого  прохолоджає.
 То  гуляє  козак  Голота,  погуляє,
 Ні  города,  ні  села  не  займає,—
 На  город  Килию  поглядає.
 У  городі  Килиї  татарин  сидить  бородатий,
 По  гірпицях  походжає,
 До  татарки  словами  промовляє:
 «Татарко,  татарко!
 Ой  чи  ти  думаєш  те,  що  я  думаю?
 Ой  чи  ти  бачиш  те,  що  я  бачу?»
 Каже:  «Татарине,  ой,  сідий,  бородатий!
 Я  тільки  бачу,  що  ти  передо  мною  по  гірницях  походжаєш,
 А  не  знаю,  що  ти  думаєш  да  гадаєш».
 Каже:  «Татарко!
 Я  те  бачу:  в  чистім  полі  не  орел  літає  —
 То  козак  Голота  добрим  конем  гуляє.
 Я  його  хочу  живцем  у  руки  взяти
 Да  в  город  Килию  запродати,
 Іще  ж  ним  перед  великими  панами-башами  вихваляти.
 За  його  много  червоних  не  лічачи  брати,
 Дорогії  сукна  не  мірячи  пощитати».
 То  теє  промовляє,—  дороге  плаття  надіває,
 Чоботи  обуває,
 Шлик  бархатний  на  свою  голову  надіває,
 На  коня  сідає,
 Безпечно  за  козаком  Голотою  ганяє.
 То  козак  Голота  добре  козацький  звичай  знає,—
 Ой  на  татарина  скрива,  як  вовк,  поглядає.
 Каже:  «Татарине,  татарине!
 На  віщо  ж  ти  важиш:
 Чи  на  мою  ясненькую  зброю,
 Чи  на  мого  коня  вороного,
 Чи  на  мене,  козака  молодого?»
 «Я,—  каже,—  важу  на  твою  ясненькую  зброю,
 А  ще  лучче  на  твого  коня  вороного,
 А  ще  лучче  на  тебе,  козака  молодого.
 Я  тебе  хочу  живцем  у  руки  взяти,
 В  город  Килию  запродати,
 Перед  великими  панами-башами  вихваляти
 І  много  червоних  не  лічачи  набрати,
 Дорогії  сукна  не  мірячи  пощитати».
 То  козак  Голота  добре  звичай  козацький  знає,
 Ой  на  татарипа  скрива,  як  вовк,  поглядає.
 «Ой,—  каже,—  татарине,  ой,  сідий  же  ти,  бородатий!
 Либонь  же  ти  на  розум  небагатий:
 Ще  ти  козака  у  руки  не  взяв,
 А  вже  за  його  й  гроші  пощитав.
 А  ще  ж  ти  між  козаками  не  бував,
 Козацької  каші  не  їдав
 І  козацьких  звичаїв  не  знаєш».
 То  теє  промовляв,
 На  присішках  став,
 Без  міри  пороху  підсипає,
 Татарину  гостинця  в  груди  посилає.
 Ой  ще  козак  не  примірйвся,
 А  татарин  ік  лихій  матері  з  коня  покотився!
 Він  йому  віри  не  донімає,
 До  його  прибуває,
 Келепом  межи  плечі  гримає,
 Коли  ж  огледиться,  аж  у  його  й  духу  немає.
 Він  тоді  добре  дбав,
 Чоботи  татарські  істягав,
 На  свої  козацькі  ноги  обував;
 Одежу  істягав,
 На  свої  козацькі  плечі  надівав;
 Бархатний  шлик  іздіймає,
 На  свою  козацьку  голову  надіває;
 Коня  татарського  за  поводи  взяв,
 У  город  Січі  припав,
 Там  собі  п’є-гуляє,
 Поле  Килиїмське  хвалить-вихваляє:
 «Ой  поле  Килиїмське!
 Бодай  же  ти  літо  й  зиму  зеленіло,
 Як  ти  мене  при  нещасливій  годині  сподобило!
 Дай  же,  боже,  щоб  козаки  пили  та  гуляли,
 Хороші  мислі  мали,
 Од  мене  більшу  добичу  брали
 І  неприятеля  під  нозі  топтали!»
 Слава  не  вмре,  не  поляже
 Од  нині  до  віка!
 Даруй,  боже,  на  многії  літа!
 
  За матеріалами: "Веселка". Антологія країнської літератури для дітей в трьох томах. Том 1. Київ, "Веселка", 1984, стор. 56 - 61.

 На відео: Думу "Козак Голота" виконує Дмитро Губ'як, малюнок Михайла Дерегуса "Козак Голота"):

Більше українських народних дум на нашому сайті:

Українські народні думи (тексти, відео)

Читайте у цьому розділі українські народні думи: "Козак Голота", "Федор безродний, бездольний", "Сокіл і соколя", "Невольницький плач", "Двох братів-невольників пісня", "Маруся Богуславка", "Самійло Кішка", "Втеча трьох братів із города Озова, з турецької неволі", "Отаман Матяш старий", "Три брати самарські", "Іван Богуславець", "Коваленко", "Смерть Корецького", "Вдова Сірчиха-Іваниха", "Козак Нетяга Фесько Ганжа Андибер", "Розмова Дніпра з Дунаєм", "Смерть козака бандуриста", "Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Хмельницький і Василій молдавський" (Похід у Молдавію), "Перемога Корсунська", "Про Хмельницького Богдана смерть, про Єврася Хмельниченка і Павла Тетеренка" (Про смерть Богдана Хмельницького), "Олексій Попович", "Буря на Чорному морі", "Проводи козака до війська", "Івась Удовиченко, Коновченко", "Повстання проти польських панів", "Утиски польської шляхти і нове повстання проти неї" (Повстання після Білоцерківської угоди). 

Дивіться також на нашому сайті:

Українські пісні

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, українські народні балади, українські народні думи, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (Заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).

У розділі пропонуються українські балади:"Бондарівна", "Ой, летіла стріла", "Ой на горі вогонь горить", "Козака несуть".