Народні казки віддавна цікавили письменників і вчених багатьох країн. Декотрі письменники брали теми та образи народних казок і на їхній основі писали свої власні твори (як, наприклад, І. Франко в Україні чи В. Гауф у Німеччині), а декотрі записували й видавали народні казки такими, якими почули їх від оповідачів. Саме так зробили понад сто вісімдесят років тому й німецькі вчені Грімм: Якоб (1785 - 1863) та Вільгельм (1786 - 1859). Брати зібрали й видали у двох великих книжках німецькі народні казки, вважаючи, що вони мають таку ж вартість і будуть такі ж цікаві читачам, як і писані художні твори.
Думка братів Грімм виявилась слушною. Казки, які вони зібрали, здобули величезну славу, їх читають тепер майже всіма мовами світу. Не раз виходили вони й українською мовою. Запропонована Вам книга вийшла у 4 томах ще у 1919 році і перекладена з німецької мови відомими М. Харченком, Ф. Супруном та Д. Корзуном. Мова оригіналу збережена.
На фото зліва: Брати Якоб та Вільгельм Грімм.
На фото справа: Селянка Фіменін, яка розповіла більшість казок, зібраних братами Грімм.
За матеріалами: Казки Братів Грімм в чотирьох томах. Переклад з німецької мови М. Харченка, Ф. Супруна, Д. Корзуна та інших під редакцією І. Труби. Том 1. Перше видання Заходами Видавничого Товариства "Вернигора". Рік 1919. Київ - Відень.
------------------------
"Надворі була зима, і лапаті сніжинки, наче біле пір'я, падали з неба. Королева сиділа з шитвом біля вікна, рама якого була зроблена з чорного дерева. Шиючи, королева замилувалася сніжинками та й уколола собі голкою палець, і з нього три краплини крові на сніг упало. І так красиво вирізнялися червоні плями на снігу, що вона подумала: „От якби у мене була дитина, біленька, як сніг, червонощока, як та кров, і чорнява, як дерево на віконній рамі!" Скоро потому і знайшлася у королеви донечка, як сніг, біленька, як та кров, червонощока, і чорнява, як дерево на віконній рамі - от і прозвали її за те Білосніжкою..." (Брати Грімм)
"У однієї вдови та було дві доні, в котрих одна була гарна на вроду й працьовита, а друга гидка й лежень. Гидку й лежнювату дочку вдова любила й жалувала, бо то була її рідна дочка, а на другу раз-у-раз накидала всяку важку працю й тримала її в хаті за попихача. Бідній дівчині доводилося щодня сидіти біля криниці на великому шляху та все прясти..." (Брати Грімм)
повчальні казки