ЛЕВ І ЩУР
(Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Слухайте, дїти! — Буває нераз, що деякий з вас — збиткуєсь над слабими. А не тямить собі, що в потребі й слабі — могуть статись нам помічними. Ось вам на доказ байка:
Один щур добув ся з під землї на сьвіт і попав ся нехотячи межи лаби льва. Цар зьвірів міг був його покарати за сю необережність. Один удар могучої лаби льва вистарчав, щоби щур перестав жити на божім сьвітї. Але лев не хотїв користати зі своєї сили і власти. Він дарував великодушно щурові житє.
Се добродійство не вийшло львови на зле. Неодии з вас міг би собі погадати: „Що таке мале зьвірча як тур може помочи такому пареви зьвірів?," — А прецїнь так і стало ся. Ось послухайте!
Одного разу вийшов гордий лев з лїса і попав ся в міцне сильце, яку на него заставили люди. Надармо кидав ся і сїпав ся лев цїлої сили та негоден був добути ся із сїльця. З гнїву і з болю він ревів так, аж страшно було слухати. На сей рев прибіг щур і своїми острими зубами перегриз швидко ключку сїльця. Тодї лев ще раз потермосив сільце і видобув ся на волю.
Витревала і терпелива праця більше нераз здїлає, нїж сила і лютий гнїв.
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 35 - 36. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")