Вже перші три частини «Енеїди» Івана Котляревського, написані у 1798 році, відразу ж набули широкої популярності в Україні. Повністю ж (у шести частинах) поема Івана Котляревського побачила світ у 1842 році під назвою «Виргилиева Знеида, на малороссийский язык переложенная И. Котляревским». Уже в самій назві автор звертає увагу читача на першоджерело своєї поеми - знамениту античну епопею Вергілія «Енеїда», яка була написана із суто політичною метою: в ній уславлювався абсолютизм і доводилося «божественне походження» римських імператорів.
«Енеїда» — твір просвітительського реалізму, пройнятий справжнім гуманізмом. Всі свої симпатії в ній Іван Котляревський віддає людині праці, покріпаченій та визискуваній. З гордістю говорить автор про героїчне минуле народу. Тут і згадки про жорстоку боротьбу з татарською ордою, і про Сагайдачного, про битву «під Бендер’ю» і про знамениту Полтавську баталію 1709 року, і про народного героя Максима Залізняка. Оспівуючи патріотизм народу, возвеличуючи героїчні національні традиції, Іван Котляревський не раз закликає співвітчизників до виконання високого громадського обов’язку — до захисту рідної вітчизни:
Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша від гармат...
Перенісши події з античного світу на український грунт (у поемі фігурують міста і села Полтавщини, земляки автора — Мусій Вернигора, Тигренко; у пеклі Еней зустрічає «своїх» — «Педька, Терешка, Шеліфона, Панька, Охріма і Харка...»; виступають вони і під античними псевдонімами, переодягнувши троянців і латинян в одяг українського козацтва XVIII ст., І. Котляревський з неповторним добродушним лукавим гумором і теплотою розповідає про військові мандри Енея і троянського війська, про загартовані у боях з ворогом славпі «полки козацькі».
Еней і його «ватага» — з одного боку, це відчайдушні гультяї, «розбишаки», «харцизяки», які, не знаючи втоми, і б’ються, і п’ють, і «женихаються», а з другого - вони наділені поетом кращими рисами козацької вдачі, показані такими, якими подавало їх народне світобачення, фольклорні легенди, пісні, перекази.
Це - справжні воїни, сміливі й відважні, люди високої доблесті й бойової мужності. Поет уславлює їх бойове побратимство, героїку, самовідданість; він утверджує велич українського народу, його волелюбні устремління і життєлюбство. Іван Котляревський зумів подати узагальнений образ українського народу з його високими моральними якостями, з його волелюбністю і любов’ю до своєї батьківщини, з його життєрадісністю і оптимізмом. Цей образ і є головним героєм його невмирущої «Енеїди».
«Енеїда» Івана Котляревського — це суцільна симфонія сміху, естетична природа якого органічно пов’язана з попередньою бурлескно-травестійною традицією української літератури, з народною сміховою культурою (казкою, небилицею, анекдотом тощо), з громадянським критицизмом прогресивної просвітительської літератури другої половини XVIII - початку XIX сторіччя.
За матеріалами: Котляревський Іван. Енеїда. Поема. Наталка Полтавка. П'єса. Москаль-чарівник. П'єса. Київ. Передмова В.А.Деркача. Ілюстрації Анатолія Базилевича. Видавництво художньої літератури "Дніпро", 1987 р., стор. 10 - 15.
На відео: аудіокнига - поема Івана Котляревського "Енеїда".
Завантажити текст поеми Івана Котляревського "Енеїда" (txt.zip)
Читати поему Івана Котляревського "Енеїда" у текстовому форматі
"Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак..."(Іван Котляревський)
" Еней, попливши синім морем,
На Карфагену оглядавсь;
Боровсь з своїм, сердега, горем,
Слізьми, бідняжка, обливавсь.
Хоть од Дидони плив поспішно.."(Іван Котляревський)
"Про Сагайдачного співали,
Либонь співали і про С і ч,
Як в пікінери набирали,
Як мандровав козак всю ніч;
Полтавську славили Шведчину,
І неня як свою дитину
З двора провадила в поход.."(Іван Котляревський)
"Пливуть — аж вітри забурчали
І закрутили не шутя,
Завили різно, засвистали,
Нема Енеєві пуття!..."(Іван Котляревський)
"Біда не по дерев'ях ходить,
І хто її не скоштував?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав!"
(Іван Котляревський)
"Зевес моргнув, як кріль усами,
Олимп, мов листик, затрусивсь;
Мигнула блискавка з громами,
Олимпський потрух взворушивсь."
(Іван Котляревський)