Галина Римар. "Незвичайний подарунок Святого Миколая"

Коли трішки
засумуєш,
а чи сильно
дуже,

у країну
Казочок
завітай,
мій друже!

У краю
затишнім цім
віднайдеш
розвагу,

а іще —
що так
важливо —
просто
рівновагу.

Розповім
тобі
сьогодні
про мале
дівчатко.

Тож
умощуйся
зручненько
й слухай
за порядком.

У малесенькій хатинці
на околиці села

біля річечки й лісочка
мала дівчинка жила.

Залюбки книжки читала,
мамі, бабці помагала.

А у вільную хвилинку
йшла в затишненький гайок

послухати соловейків —
найспівучіших пташок.

Дуже щире серце мала,
тож усім допомагала.

І бажала, щоби ми
в щасті й радості жили.

А коли сама співала —
вся природа замовкала.

Дивовижні ті пісні
й досі чуються мені.

Вийшла раз вона надвір,
як усе сніжок накрив.

Й задивилась на калинку.
Там сиділо птиць без ліку!

І клювали маленятка
пресмачнющі ягідки.

У гурті собі зігрілись
і життю раділи всі!

Як побачили дівчатко,
чемно привіталися.

І повідали малечі,
що тут щойно сталося.

— Миколайчик ось проходив,
залишив гостинці —

красні яблучка оці.
Це, сказав, Марійці!

Ще велів нам передати,
що плоди ці — непрості:

з насінинок їх маленьких
може диво прорости!

Мала яблучка помила
і на дольки покришила.

Пригостила всю сім'ю.
А ще — кізоньку свою.

І пташаток, і звіряток.
Усім — радість, усім — свято!

Насінинки ж посадила,
і весь час чекала дива!

Диво сталось! Відтепер
горя тут не знають.

Бо плоди смачні оці
бажання сповняють!