Татьяна Строкач
Хурделиця
Хурделиця-сніговиця
Сніг-сніжок жбурляє!
Блискітками він іскриться,
Стежки замітає!
Та Святому Миколаю
Сніги не завада.
Він усіх-усіх діток
Привітає радо!
Принесе дарунків міх,
Іграшок багато,
Мир і щастя на поріг
І веселе свято!
* * *
Народилася сніжинка
Десь у небі на хмаринці.
Білосніжна, невеличка.
І у неї є сестрички.
Зовсім вродою не схожі —
Шестикутні, прехороші,
І голчасті всім на диво,
І, мов квіточки, красиві,
Танцівниці, балеринки,
І зірки, й легкі пушинки.
І тендітні, й кришталеві,
Мовби справжні королеви!
Вдалечінь летять сніжинки
Із домівки на хмаринці.
А теплом дихнеш- льодинки
Схожі стануть на краплинки...
| c | Сир, що у небі...
У небі нічному, мов сиру шматок, - Як хочеться сир, що у небі, дістати! Сир, що у небі... У небі нічному, мов сиру шматок, -— Як хочеться сир, що у небі, дістати! |
Image Reference: https://i.imgur.com/
| c |
Я намалюю білий сніг Я намалюю білий сніг! Він білосніжним був тоді, Сніг жовтий в світлі ліхтарів, Буває ще й червоний сніг, Нехай покриє зло й ненастя! Хай сніг, пройшовши сто доріг, Нам принесе і мир, і щастя! |
Суцільна біла пелена з'єднала землю з небом.
Куди не глянь — кругом стіна, а йти вперед все ж треба...
Ні горизонту, ні стежин, усе, немов в тумані...
І ти у Всесвіті один блукаєш між снігами...
Доріг ніяк не віднайти у сніговім полоні,
А сніг в обійми огорта, вибілює вже скроні.
Лиш мерзлі грудочки ріллі, мов острівки, чорніють...
І в нескінченній цій імлі дарують мить надії...
Снігове королівство, чудове, незвичне...
А стежина веде у казки Новорічні...
З-за дерев диво-звірі ген-ген визирають...
Вітер подихом враз хуртовину здіймає...
Руді білочки сніжки жбурляють грайливо...
Меле млин сніговий борошенце дбайливо...
Застеля килими і гаптує мережки
Чарівниця-Зима, цю торуючи стежку....
Ці квіти на снігу у вазі крижаній
(Лиш в спогадах бринять осінні дні погідні)
Під сніговим дощем без сподівань і мрій
Сумують і тремтять, шепочуться із вітром:
— Не треба, не студи, дай крапельку тепла,
Відчути дай ще раз знайомий подих літа...
Та зимонька-зима все снігом замела,
Бо тільки так змогла пелюсточки зігріти...
Мов котик пухнастий, у місячнім сяйві
Вмостилася Зимонька серед снігів.
Усе огорнули м'якесенькі лапки,
Як віяло, хвостик стежинки замів.
Муркоче тихенько, зажмуривши очі,
Замріяно зорі ясні мерехтять...
Казки незвичайні прилинуть щоночі
До діток маленьких, що міцно вже сплять...
Зайченятко взимку
Вухате зайченятко
Шукає собі хатку,
Щоб жити, не боятись,
Від лисоньки ховатись.
Хитрющі в неї очі,
Спіймати зайця хоче!
Скрізь нишпорить, блукає,
Сліди його шукає...
Де ж зайчику подітись?
Не сила вже гонитись.
Допоки сльози лити?
Де помочі просити?
Снігів навкруг чимало,
Зима сліди сховала.
Ще й нову шубку білу
Пошить йому зуміла.
В снігу сховався зайчик,
Біленький побігайчик.
Тепер лисиця бідна
Лишилась без обіду.
Їжачок засумував...
Як тут веселитись?
Вже останній лист зірвав
З віт бешкетник-вітер...
Дощик крапає слізьми
В дзеркала-калюжі...
— Прощавайте до весни!
Спатоньки я мушу.
Спорожніли ліс і сад,
Осінь вже минає...
Килимами снігопад
Все навкруг вкриває...
...У хатинці під пеньком
З мамою і татком
До весни солодким сном
Сплять їжаченятка....
Рік добігає до кінця...
Рік добігає до кінця,
Минають дні за днями.
Ялинка прибрана сія
Яскравими вогнями.
І сміх веселий дітвори
Лунає звідусюди.
Хай буде мирним рік Новий,
Нехай щасливим буде!
Щоб малюкам не довелось
Жахи війни пізнати,
Щоб все задумане збулось!
Не плакала щоб мати...
І щоб не гинули сини -
Захисники країни.
Щоб колосилися лани
У рідній Україні.
Хай рік прийдешній принесе
Миттєвості чудові!
Різдвяна зірочка зійде,
Осяє всіх любов'ю!
* * *
Маленьке миле Поросятко
Вже поспішає в нашу хатку.
Несе даруночків багато
Для діточок, для мами й тата.
А Песик Свинку ту чекає,
Для неї місце вже звільняє.
Бо вже скінчився рік Собак,
А це для Свинки добрий знак!
Хай рік багатим, щедрим буде!
Щоб дружба й злагода повсюди!
Хай Свинка рохкає премило!
Здоров'я всім, достатку й миру!
Новий рік у Білій Церкві
Зимно, казково, і сніжно, і ніжно
Сяє вогнями прикрашене місто...
Ціла алея ялинок незвичних
Всіх зачаровує в дні новорічні.
Різні за вродою, ніби дівчата,
Конкурс краси мріють свій
розпочати.
А Миколай поміж них походжає
І компліментами їх осипає...
В танці кружляють, іскряться
сніжинки...
Радісний настрій дарують ялинки!
В мирі і щасті живе хай земля!
З роком Новим, Біла Церква моя!
«Гав! — тікай, тут я господар!»
«Рох! — ні-ні, уже мій час!»
«Гав! — Свиня іще не в моді!»
«Рох! — не ображай ти нас!»
«Рох! — Собачий рік минає!»
«Гав! — та не прийшов ще твій!»
Так стрічались і прощались
Свинка й Песик в рік Новий!
* * *
Як хочеться НИНІ дитиною бути,
Вивчати історію рідного краю,
Щоб знов відродити усе, що забуто :
Бажання писати в листах Миколаю,
Вивчати щедрівки, зерном засівати,
Колядки, Вертеп- все це рідне й знайоме!
Як хочеться НИНІ дитиною стати!
(Раніше на все це була заборона...)
Святкуйте, малята! Хай пісня лунає,
Бо ви є майбутнє своєї країни!
Віншуйте усіх, кого серце бажає,
Щоб в мирі і щасті жила Україна!
.jpg "Татьяна Строкач. Поезії про зиму. Як хочеться НИНІ дитиною бути.")
За матеріалами: Тетяна Строкач. "Осіння мелодія душі" (авторська група у ФБ)
Більше віршів Тетяни Строкач на "Малій Сторінці":
