Віра Річ. Літературний посол України в англомовному світі

Літературний посол України в англомовному світі

На теперішньому етапі розвитку людства англійська мова - в світі найрозповсюдженіша  (подумати тільки: 400  років  тому  нею  розмовляли  nише  7  мільйонів  на Британських островах!). Адже приблизно для 350 мільйо­нів  осіб  англійська  мова  рідна,  ще  для  400  мільйонів вона - друга мова, що нею вони користуються повсяк­час,  ще  150  мільйонів  осіб  добре  володіє  нею  як  іноземною.  У  понад  60  державах  світу  вона  має  статус офіційної або однієї з офіційних мов.  Саме тому англомовні переклади украінського художнього слова - один з  важливих  чинників  нашого  утвердження  як  нації  в світовому  літературному  контексті.  Перший  переклад украінського художнього слова англійською мовою зв'я­заний з діяльністю Метью Гетрі  (1743-1807), шотланд­ського  лікаря  з  літературним  хистом.  Протягом  три­валого  часу  він  працював  за  фахом  у  Петербурзі  і, водночас, вивчав культуру народів Російської імперії. У його  неопублікованому  томі  "Noctes  Rossicae"  (збері­гається  в  Британській  бібліотеці  в  Лондоні),  над  яким він працював у 1794-1806 рр., є коментований переклад старовинної украінської народної пісні "Ой під вишнею, під  черешнею".  Дотепер  понад  300  перекладачів  на­магалося  донести  художнє  слово  Украіни  до  англомовного  читача.  У  наш  час,  без  сумніву,  дуже  тала­новитою перекладачкою  украінського віршового слова англійською мовою є Віра Річ.
Віра  Річ  народилася  24  квітня  1936  року  в  Лондоні  в англійській  родині.  Хист  до  віршування  прокинувся  у неі рано:  з десятирічного віку писала вірші,  а з п'ятнад­цятирічного - публікувала іх. Після закінчення серед­ньої  школи  вчилася  в  Оксфордському  університеті  в роках  1955-1957,  спеціяnізуючись у  давньоанглійській та  давньоскандінавській  мовах,  і  в  Лондонському
(1958-1961), де студіювала математику та факультатив­но українську мову. На перешкоді в  продовженні студій стало захоплення поезією, зокрема творчістю Т. Шевчен­ка  та  білоруською  літературою.  В  університеті  Віра познайомилася  з  українцями,  а  вони,  у  свою  чергу,  познайомили її  з поезією Тараса Шевченка,  що спонукало дівчину зацікавитися  Украіною та   її літературою.  З часом охопило її незбориме бажання nерекладати Шевченкові тво­ри,  бо  усвідомила,  що поет належить не тільки Украіні, а й всьому людству, хоча кожне його слово - про Украіну.  Тонка  художня  особистість,  вона  зуміла  відчути велич  Тараса  Шевченка  та   геніальність  його  Слова  і  збаг­нула, яку виняткову відповідальність бере на себе, намагаючись  представити  англомовному  світові  поета,  чия творчість  стала  нетлінною  та  невід'ємною  частиною духовного  єства  украінського народу. Незабаром окре­мі її  переклади  з  Тараса   Шевченка  з'явилися  в  англомовній пресі.  Першим  було  опубліковано  переклад  поеми "Кавказ" - у  весняному  випуску  лондонського  квар­таnьника  "The  Ukrainian  Review"  ("Український огляд") за  1959  рік.  Поруч  було  подано  статтю  Віри  Річ  про  цей вічний  твір.  Стаття  дуже  цікава  і  слугує  доказом  того, як глибоко Віра Річ зрозуміла Шевченкову поезію. "Композиційним тріюмфом" Тараса Шевченка назвала авторка поему "Кавказ". На її думку,  поет охопив у ній три теми,  дуже щільно пов'язані між собою, наче окремі частини симфонії - страждання як вічну категорію; війну на Кавказі як його окремий конкретний вияв; оплакування друга.
На  початку  60-их  років  у  Великобританії,  як  і  в усьому світі  (передусім там,  де химерна доля закинула українців), ішла підготовка до Шевченкових ювілеїв 1961 та 1964 років.  Утворений у 1960 році Шевченківський юві­лейний  комітет  Великобританії  поставив  перед  собою грандіозне завдання (зокрема враховуючи малочисель­ність  українського  населення  у  Великобританії,  малу
кількість українознавців  там) - опублікувати всі твори Тараса  Шевченка  англійською  мовою  в  нових  перекладах.
Том  перший  (у  кількох  книгах)  мав  би  охопити  всю віршовану  спадщину  поета,  том  другий  - прозу,  том третій -драматичні твори, щоденник, листування. Віра  Річ  віддалася  перекладацькій  творчості  сповна. Розкошуючи українським словом, милуючись його живо­писною силою,  намагалася проникнути в Шевченків світ - у світ поета болю і кривд свого невизнаного світом народу.  Більше  того:  намагалася  відтворити  цей  світ засобами  рідної  англійської  мови  для  читача  зовсім іншої епохи й ментальности. В Інституті славістики Лондонського  університету  - цьому  науковому  осередку украіністики - мала повний доступ до шевченкознавчої та  загалом  українознавчої  літератури.  Чимало  допоміг перекладачці  В.  Свобода,  родом  із  Степової  Украіни, що працював в Інституті славістики викладачем перед­ усім  російської  мови,  але  чиї  наукові  інтереси  були виключно  українознавчими.  Для  поліпшення  якості перекладів багато зробив П.  Зайцев,  що уважно вчиту­вався  в  чорнові  варіанти  та  робив  свої  конструктивні зауваження.  Один з  перших перекладачів Тараса Шевченка у Великобританії  Персі  Пол  Сеnвер  (ще  у  1915  р.  він переклав "Заповіт", а в 1916 - автобіографію та уривки з  щоденника) працював  над перекладом повісти  "Ху­дожник". Перекладала Віра Річ не лише Шевченкові твори. Так, у   зимовому  випуску  "The  Ukrainian  Review"  за  1959  рік уміщено повідомлення В. Свободи про те, що 28 травня 1959 року Англо-українське товариство організувало в Лон­доні перший вечір  украінської поезії в англомовних перекладах,  на  якому  прозвучали  22  твори  українських письменників - Тараса  Шевченка,  Лесі  Українки,  Івана  Франка, М.  Зерова,  М.  Драй-Хмари та інших,  головним чином в перекладах Віри Річ.
Писала Віра Річ у ці роки й власні вірші. У 1962-69 рр. видавала присвячений поезії журнал "Manifold" ("Розмаїт­тя").  Вона  - автор  поетичних  збірок  "Ескізи"  (1960), "Передвісники й образи" (1963), "Спадщина мрій" (1964). В  останній  з  названих  збірок  вміщено  вірш  "Eiizabeth, the Wise-Кing's daughter" про доньку Яросnава Мудрого. Під  впливом серпневих  подій 1991  р.,  щаслива щастям украінського  та  білоруського  народів,  Віра Річ  написала вірш "Prologue" ("Ве swift, my friends, Ье swift") ["Пролог" ("Не баріться, друзі мої")).
Віра Річ - регулярний дописувач до провідних англій­ських  періодичних  видань,  зокрема  про стан освіти та науки  в  колишньому  Радянському  Союзі  та  загалом  у Східній та Центральній Европі. Протягом двадцяти років (1969-1989)  вона  постійно  подавала  статті  до британського наукового тижневика "Nature". Її матеріали часто друкують тижневики "The Economist", "The Times Higher
Education Supplement" та "The Sunday Times",  медичний журнал "The Lancet". Від 1993 року працює Віра Річ у редакції "The  Ukrainian  Review",  інтенсивно  сприяючи  тому,  що квартальник став активніше популяризувати українську літературу.
У 1959-1969 рр. В. Річ  опублікувала переклади 51 твору  Т.  Шевченка  (у  тому  числі  - дев'яти  поем)  та уривки  поеми  "Княжна".  Шістнадцять  творів - "При­чинна", "Неофіти", "Холодний яр", "Чигрине, Чигрине ... ", "Маленькій Мар'яні" та ін. - перекладено вперше. Більшість  перекладів  (38)  уміщено  в  збірці  "Song  out  of darkness"  ("Пісня з темряви"),  опублікованій у Лондоні в 1961 році. У цій ошатно виданій книжці знаходимо перед­мову  П.  П.  Селвера,  в  якій  він  дає  високу  оцінку  май­стерности  В.  Річ,  і  шевченкознавчі  статті  британських славістів  В.  Метьюза  та  В.  Свободи.  У  збірці  опублі­ковано також укладену В. Свободою бібліографію англо­мовної шевченкіяни у Великобританії та перелік голов­них англомовних добірок Шевченкових творів, що вий­шли  друком  поза  межами  Великобританії.  Ця  книжка -єдина, що побачила світ із запланованого тритомника.
Чимало перекладів В. Річ з Т.  Шевченка, зокрема поеми "Гайдамаки", залишилося  неопублікованими до сьогодні.
Важко звинувачувати когось у тому, що трапилося, але, без сумніву,  політичні  та релігійні чвари,  що роздирали невеличку  українську  громаду  у  Великобританії,  були цьому поважною причиною.
Декілька  перекладів Віри Річ,  зокрема балади "У тієї Катерини ... ", віршів "Я не нездужаю,   нівроку.. ",  "Подра­жаніє 11 псалму" та ін., уміщено в чотиримовному виданні  творів  Т.  Шевченка  за  редакцією  Ю.  Луцького, опублікованому в  Мюнхені  в  1961  році.  Перекладений  Вірою Річ  цикл  "В  казематі"  побачив  світ  у  літньому  випуску квартальника "The Ukrainian Review" за 1965 р.;  до 200-річчя з дня народження І.  Котляревського  "The Ukrainian Review"  подав  блискучу  статтю  В.  Річ  про  зачинателя нової українськоі літератури та в іі перекладах Шевченків  вірш "На  вічну  пам'ять  Котляревському"  і  Франків сонет  "Котляревський".  У  весняному  випуску  цього  ж квартальника за 1993 р. уміщено в перекладі В. Річ вірш "До Основ'яненка".
Як  же  донесла  В.  Річ  Шевченкове  слово  до  своіх земляків?  Аналіза  перекладів  та  зіставлення  іх  з  ори­гіналами  показує,  що  вона  добре  почувається  в  ролі перекладачки з іі,  так би  мовити,  фаховим  двомовним та двокультурним статусом. У перекладах майже немає випадків  креолізації  (тобто  надмірного  впливу  культури-рецептора) чи,  навпаки,  екзотизму  (засилля  культури  оригіналу).  Серед  найталановитіших  слід  відзначити переклади творів:  "Якось-то йдучи уночі ... ", "Неофіти", "Гамалія", "Причинна", "Кавказ", "Садок вишневий коло хати ... ". Ось  початкові рядки останньої зі згаданих поезій в оригіналі та в перекладі Віри Річ:

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з  плугами  йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Beside the house the cherry's flowering,
Above the trees the Мау bugs hum.
The ploughmen from the furrows come,
The girls  аІІ  wander homeward singing,
And mothers wait the meal for them.
Або  ж  жагучі рядки із зачину  до поеми  "Неофіти":

Привітай же благодушне
Мою сироти ну,
Наш великий чудотворче,
Мій друже єдиний.
Привітаєш:  убогая,
Сірая,  з тобою
Перепливе вона Лету,
І  огнем-сльозою
Упаде колись на землю
І  притчею стане
Розпинателям народним,
Грядущим  тиранам.

With your kind heart give welcome then
То my hapless orphan,
You who are my only friend,
Our great wonder-workeѰ
You will greet the wretched orphan,
She, then,  at your side
Will sail across the Lethe's waters,
And  with tears of fire
Will fall,  some day, upon the eath,
А parable become
For crucifiers of the nations,
Tyrants yet to come.
Перед  нами  досконалий  зразок  художнього,  се­мантично  й  стилістично  рівновартного,   повноцінного перекладу.  Для багатьох  Шевченкових образних новоутворень  ("великий  чудотворче",  "огнем-сльозою",  "І притчею стане Розпинателям народним,  Грядущим ти­ранам")  Віра  Річ  знайшла  оптимально  можливі  відповід­ники в англійській  мові. На  високому художньому  рівні,  майстерно,  упоралася перекладачка з відтворенням по-англійському Шевченкової перлини з вірша "Чигрине,  Чигрине ... ":
Нехай же вітер все розносить
На неокраєнім крилі,
Нехай  же серце плаче, просить
Святої правди на землі.
Then let the wind bear аІІ away
ln its untrammeled flight,
And let the heart then weep and pray:
Оп this earth - holy right!
Мабуть,  неможливо  було  б  адекватніше  передати англійською мовою денотатиану та  конотативну семан­тику словесного образу "на неокраєнім крилі", тим паче, що і в "Словнику мови Шевченка" пояснення семантики цього  цікавого  вислову  обмежується  позначкою  "Об­разн." (Словник мови Шевченка: в 2 т. - К.:  Наук. думка, 1964. - Т.  2.- С. 465).
В  інтерпретаціях В. Річ читач  зустріне  блискучі  ху­дожні знахідки у перевираженні ономатопеі nершотвору, як,  приміром,  дуже вдале  відтворення  монологу  демо­нічної ворони з містерії "Великий льох":
Крав!  Крав!  Крав!
Крав Богдан крам,
Та повіз у Киів,
Та продав злодіям
Той крам, що накрав.
Kr-rr,  Kr-rr,  Kr-rr!
Bohdan cribbed  crocks
And carted to Kyiv,
And sold to  crocks
The croks he cribbed.
Або  ж  у  перекладі  баляди  "Причинна"  блискуче відтворено  моторошні  вигуки  русалки,  по  суті,  рядки народної  пісні:  "Ух!  Ух!//  Солом'яний  дух!" - "Whisht! Whisht! Will о' the wisp!". Дуже  позитивним  в  аналізованих  перекладах є  те, що  В.  Річ  послідовно  реалізує  принцип   фонетичної транскрипції як єдино доречний при передачі звучання українських географічних назв,  імен та прізвищ англій­ськими  графемами  (у  межах  звукових  можливостей англійської мови).
Очевидно,  у  перекладах  В.  Річ  є  окремі  необачні семантичні  та  стилістичні  огріхи,  що  потребують  фа­хової  перекладознавчоі  критики.  Ось  зразок  такого прикраго примітивного буквалізму:  у чудовій історико-ліричній мініятюрі "За байраком байрак. .. " Т.  Шевченко створив  хвилюючий,  оригінальний  (дещо  загадковий) словесний вираз, скріплений алітерацією звука (с):
Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло!
У перекладі Віри Річ - калькований вислів, абсолютно не зрозумілий читачам. Він може  причинитися до перек­ручення  змісту  оригіналу:  начебто  козаків  розбивають так хутко й легко, як розбивають скло:
Cossacks  then,  fifteen score,
Like to glass, rose по more!
В. Річ переклала також декілька більших за обсягом творів  Лесі  Українки:  драматичні  поеми  "Кассандра", "ОрГія",  драму  "Камінний  господар",  поему  "Роберт Брюс, король шотляндський", а також ліричні перлини: цикл  "Сім  струн",  "Contra  spem  spero!", "І  ти  колись боролась,  мов  Ізраїль ... ",  "Епілог".  Переклади  вийшли окремою  збіркою  під  заголовком  "Selected  works"  у 1968  р.  у  Торонто  з  вичерпним  Лесезнавчим  нарисом професора Оттааського університету К. Біди. Найновіша Лесіяна В. Річ- це драматичні поеми "Бояриня",  "Вави­лонський  полон"  та  драма-феєрія  "Лісова  пісня".  Усі три  переклади  опублікував  "The  Ukrainian  Review"  уроках 1992-1994.
У nерекладацькому доробку Віри Річ - твори украін­ських  поетів  XVII-XVIII  віків  (серед  них   Мазеnин  вірш "Ой  горе  тій  чайці,  чайці-небозі").  Вона  nереклацала також вірші М. Шашкевича та новітню українську nоезію - твори  Є.  Плужника,  П.  Филиnовича,  Л.  Костенко, Є.  Гуцала, Михайла Ореста та ін.
Багато  працювала В. Річ над nерекладами творів Івана Франка.  197З  року  оnубліковано в   Нью-йорку  заходами НТШ  nоему  "Мойсей"  в  її  перекладі  разом  з  деякими перекладами  Івана Франка,  що  іх  здійснив  П.  Канді  - легенди "Смерть Каїна" та ін. Над "Мойсеєм" працювала Віра  РІч  тривалий час,  бо  ще  в  1957  році  оnублікувала  переклад "Прологу" поеми в "The Ukrainian Review" (ч. 1 ). У цьому ж квартальнику оnубліковано ще деякі франкові твори  в  nерекладі  В. Річ,  а  саме:  "Жіноче серце,  чи ти лід студений ... " (1961, ч. З),  "Ідилія"  (1966,  ч.  З),  "Велик­день! Боже мій великий" (18-ий розділ з поеми "Панські жарти" - 1966, ч. З),  "Тюремні сонети"  (І - ХІ,  1967,  ч. 2),  "Вічний  революціонер"  (1968,  ч.  1),  частину  циклу "Веснянки"  (199З,  ч. 2).  На  жаль,  у рукописі уже довго лежить цикл "Поет",  значна частина циклу "Excelsior!",
легенда "Смерть Каїна". У доробку В. Річ - вартісні літературознавчі статті з україніки. Крім уже згадуваних  статтей,  вона - автор розвідок  про  І.  Франка  та  англійських  поетів,  про Т. Шевченка та В. Шекспіра, про "Бояриню" Лесі Україн­ки, про одруження доньки Ярослава Мудрого Єлизавети
з норвезьким королем Гаролдом та про висвітлення цієї події  в  скандинавських  джерелах.  Ці  статті  цікаві тим, що  їхній  автор - глибокий  знавець  рідної  англійської літератури і,  отже, розглядає явища нашої літератури у контексті англійської культури. Розглядає всібічно,  ши­роко використовуючи праці дослідників з Украіни. При­міром,  у  статті  про  І.  Франка  та  англійських  поетів В.  РІч  так  пише  про  Байронову  містерію  "Cain"  та Франкову  легенду  "Смерть  Каїна":  "Байронів  твір  зосереджений на драматичних ефектах; Франкова легенда глибша своєю суттю. Це глибший пошук людської душі, це глибше осмислення тем страждання, справедливости, спокуси,  примирення"  ("The  Ukrainian  Quarterly,  1966, ч.  1,  с. 127).
Віра Річ перекладала також поезію Ц. Норвіда, давньо­англійський та давньоскандинавський епос. За доручен­ням ЮНЕСКО, вона упорядкувала антологію білоруської поезії від 1826 р., переклала її англійською мовою, напи­сала до неі передмову й коментарі. Антологія під заго­ловком "Like water, like fire" вийшла друком у Лондоні в 1971 році. На жаль, перекладачка, що майже сорок років життя віддала  перекладові  творів  украінської  літератури,  не може похвалитися увагою з боку українських перекладознавців, хоча реальне поцінування перекладів, конструктивна критика їй, як і кожному перекладачеві, необхідна.
При тоталітарному режимі Віра Річ досить швидко потрапила  у  списки  заборонених   перекладачів  в  Україні,  як тільки з'явилися її перші переклади. У  людей,  необізнаних з системою "тоталітарної  пильности",  може виник­нути запитання: чому ж В. Річ стала "неблагонадійною"?
На  це  спрацювало  чимало  чинників.  Підозру  вик­ликало  навіть  її  ім'я  (для  англійців  воно  дійсно  дуже рідкісне), і все ж В. Річ твердить, що в її жилах немає ні краплиночки слов'янської крови. Але головний чинник полягав у тому, що тоталітарний режим загалом не був зацікавлений  у  популяризації  українськоі  літератури  в світі. До того ж, В. Річ друкувалася в квартальнику "The Ukrainian Review" виразно антитоталітарного спрямування. У багатьох своїх статтях вона різко виступала проти порушення  людських  прав,  зокрема  в  СРСР,  Польщі, Угорщині. Вона  співпрацювала з В.  Свободою, який ще в  1966  р.  поставив  перед  Міжнародною  Амністією  питання про політичні арешти серед украінської інтеліген­ції.  Чималу  ролю  відігравало  й  те,  що  деякі  визнані тоталітарним режимом перекладачі намагалися з мірку­вань конкуренції приклеїти ярлики ворожости своїм колегам. Так,  коли в 1961  р. було  опубліковано  збірку пере­кладів з Тараса Шевченка "Пісня з темряви", у "Літературній Украіні"  з'явилася  5  червня  1962  р.  нищівна  рецензія Дж. Віра  (загалом,  дуже доброго перекладача,  якому  і боятися конкуренції не личило би!) під заголовком "Шев­ченко  в  англійському  тумані".  Це  був  уже  вирок,  що передбачував  довгі  роки  замовчування  або  ж  бридкої лайки. Мусило минути аж майже ЗО років, мусив наступити
період  так званої  "гласности",  і  аж тоді  з'явилася  можливість писати  об'єктивно про Віру Річ. До речі,  перша позитивна звістка  про  неї  в  "Літературній  Україні"  датується 14 березня 1991 р.
Тепер,  попри всі  наші  негаразди,  слід  надолужити втрачене  й  всебічно  дослідити  творчість  Віри  Річ,  цієї творчої особистости "абсолютного літературного смаку". Ми  повинні  віддати  належне  перекладачці,  яка  ціною самовідданої праці впродовж декількох десятиріч гідно
репрезентує  Україну  в  світі.  Гадаю,  Віра  Річ  заслуговує того, щоб стати членом Спілки письменників України.

Роксолана Зорівчак, Академік АН України ВШ

За матеріалами: "НАШЕ ЖИТТЯ", листопад, 1997, Ч. 11, вид. "Союз українок Америки", с.5 -

http://www.unwla.org/ourlife/pdf/Our_Life_1997-11.pdf