Володимир Нагорняк. "Мамина пісня" (поема)

Володимир Нагорняк

МАМИНА  ПІСНЯ 

(поема)

ВСТУП

…А світ починався
Тремтливо, казково…
А світ починала
Її, колискова…
А серце – ой, мамо! –
Не серце – тривоги:
– Ждуть сина дороги;

Ось виросте, й піде
У світ, у широкий… –
Тобі якби, світе,
Святий цей неспокій,
Цей, мамин…

ПЕРШІ КРОКИ
 
…Століття двадцяте,
Дивися, нівроку:
За руку – й по хаті –
Міцнішають кроки.
Століття двадцяте:
– Разочком, дитино!..
Аж світиться мати
І  птахою лине.

І світ цей святковий –
Для матері й сина.
Звучить колискова –
Співа Україна.

І вікна, як вічність,
(Прозоро, аж слізно),
Вдивляються вікна
У  мамину  пісню.
  
  
ПЕРШІ  ЖНИВА

…А  сонце швидко,
З  розгону – «дзе-е-ень!» 
Промінням в шибку:
– Вставайте, де-е-ень!
       
Жнива… Піднявся
До сонця я:
Червоним вальсом
Звучить  зоря…
…А мати скорше
Готовить  їжу:
Її, молодший,
У поле їде;

Пшеничне рясно
Заколосило;
А поле: «Здрастуй!»
Зустріне  сина;
Зове  та будить,
І  колосково…
Це, мамо, в  люди
Йде  колискова.

 
УСВІДОМЛЕННЯ

А мамина пісня –
Землі колискова;
Якщо ти не прісно
Живеш – колосково;
Якщо ти у світлій
І  славній роботі;

Бо мамина пісня –
Який ти і хто ти;
Вирує в заводі,
Колоситься в полі
Мамина пісня –
Синівська доля.

КЛЯТВА

Армійська присяга –
Врочиста, священна:
Полотнище стягу
І  ми – поіменно…

Країно,
Ти в клятві 
Стоять воєдино
У  світу на варті.

Серцями вростаєм
У  мрії  віків:
«Гранітними станем,
Щоб світ повеснів!..»

В  АРМІЇ

Не пише кохана –
Не спиться, не сниться…
До скла, як до рани,
Припала синиця.
«Синичко, я вірю
В  прикмети чекання…»
На стіни, на білі,
Вбіг зайчик рум’яний.
То  сонце привіт свій
Мені шле, солдату:
«Я – звідти, я – звідти,
Від хати, від хати,
Де все найрідніше,
Де батько та мати;
Де трави – і ті вже! –
Навчились чекати…
Як служба?..»  – Нівроку!..
Підйом – ну коли вже?! –
Днювального кроки
Гарматять по тиші…

«Солдате, кого  ти
Чекав тут найбільше
В  тремтливих рядочках
Листа-телеграми?..
Дівчину, напевне?..»
– Ні, все-таки, маму…

«Підйо-о-ом!!!» – і додолу
Думки невійськові;

А вдома, а вдома –
Світанки казкові;
Жаданні стрічання;
Черешні у лісі…
Я  вас захищаю:
Ви – мамина пісня!

Д М Б 

– Я твій, мирна доле,
І  я  – уже в рейсі…
«до-дому, до-дому!..» –
Колеса по рельсах…

Ще їхать та їхать –
Та що там! – я  вдома;
Де мамина втіха,
До болю знайома;
Де батько та сестри;
Розмови до ранку…
– А як ти?.. –  А  де  ти?..
– А  мого  Іванка?..
–  Не бачились, тітко;
Служить непогано;
Сюди мене тільки
Тягнуло…  –  А  гарно
У  тім Підмосков’ї?
– А є там озера?..
А  мати  привітно:
–  Застигне вечеря…

…Приїду – День добрий! –
Нагряну неждано;
Безмовно за обрій
Вдивляюся в далі…
Зупинка. Розлука
Гряде на пероні.
Запрошую друга
До себе… Погони
Збратали навік нас,
На повнім серйозі!..
…Дощинки на вікнах –
Скупі наші сльози;
Засмучені лиця,
Гарячі обійми…
Уже й провідниця,
Та так мелодійно:
– Синочки, рушаєм!..
Глядіть, щоб не пізно! – 

До нас чи про пісню,
Про мамину пісню?..
 

СЬОГОДНІШНИЙ
        
Живу тепер в місті,
Де гул хороводить:
 
Під вранішні «Вісті»
Встаю на роботу;         
       
Приходжу під вечір –

Стрічає дружина
Та крик молодечий
Розумника-сина;

Танцює кімната
Від нашого гику;

«Дурієте разом –
Малий та великий!..»

А потім над сином
Дрімота нависне,

Щаслива дружина
Співатиме пісню;

І буде витати 
Син в сонному мареві… 

Дружину спитайте
Про пісню,
про мамину.