Володимир Лучук: вірші про маму

Володимир Лучук

ТІЛЬКИ МАМА

— Я на ковзанку піду!
— А коли ж до хати? —
Тільки мама вміє так
лагідно спитати.

— На ходу сніданок з'їм!
— Так не слід робити! —
Тільки мама може так
лагідно сварити.

В снах літаю до зірок...
— Час вставати, сину... —
Тільки мама збудить так
лагідно дитину.

ДАРУНКИ ДЛЯ МАМИ

Я мамі
хмаринку дістану
із неба,
щоб дощ — під рукою,
коли його треба.

І вітра,—
що в кованій схованій
скриньці
з ключем чарівним
на шовковій
шворинці.

Літак
так змайструю,
щоб сам на ділянці
міндобрива висіяв
маминій ланці.

А найголовніше —
і я не жартую!
Я їй цукерковий
завод
подарую!

Зрадіє матуся,—
й мені
аж дві жмені
найкращих цукерок
насипле в кишені!

НЕЗАБУДКИ

Під густими
ситнягами
у воді
квітки ростуть.
Назбирать
букетик мамі
незабудок
не забудь.

НАЙРІДНІШІ СЛОВА

Не шуми, зелений верше,— 
хай почує вся земля, 
як дитина слово перше, 
слово м а м а промовля.

Ген тополя серед поля, 
що додолу вітром гне; 
хай дитина в слові в о л я 
незглибимий зміст збагне.

Тополиний лист в діброві 
шелестить своє весні,— 
таємниче в р і д н і й  м о в і 
одкривається й мені...

То, згинаючись, раїна, 
гей, шумить за небокрай, 
що країна У к р а ї н а — 
мій коханий диво-край!