Володимир Лучук
КЛЯТВА
Мова кожного народу
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші – трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять:
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки –
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати –
мова в кожного із нас!
За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 219.
Більше творів Володимира Лучука на нашому сайті:
За одними джерелами, автором цього вірша є Оксана Забужко. Тут вказано авторство В.Лучука. Можете прояснити дану ситуацію?
Шановна пані Сніжано, як бачите, цього вірша було опубліковано у книзі "Найрідніші слова" (вірші, казки - Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік) на стор. 219. Тож довіряємо видавництву, де публікуються матеріали лише із підтвердженим авторством, і вважаємо авторство Володимира Лучука за правильне.