Володимир Даник. "Щойно – з-під пера…" (бліц-інтерв’ю з письменником Пилипом Юриком)

Володимир Даник

ЩОЙНО – З-ПІД ПЕРА…

Хоча живемо у нелегкі часи… а і це справді так... але літературне життя не зупиняється. Літературне життя продовжується. Журнали і видавництва проводять конкурси, на інтернет-ресурсах з’являються нові твори, а кожен з письменників уперто вигострює своє перо і шукає та, врешті-решт, і знаходить теми для натхнення.
Отож відразу ж і питання – який же він... пульс української літератури?! Та певно, що невгамовний і квітучий! А якщо конкретніше... А якщо уточнити... 
То що ж хвилює українського письменника… саме тепер? А якщо, скажімо, запитати про це когось з майстрів слова не у столичному Києві, а у когось з гумористів... у славному козацькому Запоріжжі?!
Отож бліц-інтерв’ю з Пилипом Юриком. Чому саме з ним?! Бо гуморист, а гуморист завжди заряджений на творчість. Бо за свої гумористичні твори він був удостоєний не тільки зворушливих слів від шанувальників красного письменства, а і літературних премій. 

Полян-Пилип Юрик, український письменник і журналіст.

І ще. Україна шукає шлях – до кращого майбутнього! А Пилип Юрик, опікуючись своїм добре вже знаним Письменницьким порталом,  шукає шлях – до українського читача. Шукає для себе і для багатьох інших українських авторів. І це не може не викликати поваги.
Отож, відвідуючи бібліотеки, не забуваймо і про Письменницький портал на обширах інтернету. Бо там таки немало цікавого.
І ще. Інколи письменник написавши щось, не поспішає написане оприлюднювати. Щоб  щось новостворене, так би мовити, трохи відлежалося. Щоб глянути на нього спокійнішим, виваженішим поглядом. Інколи подібний процес триває і досить довго. Може, саме тому і буде приведене нижче бліц-інтерв’ю особливо цікавим для читача, бо воно... щойно з-під пера. 

1. Які теми нині хвилюють Вас найбільше як письменника і громадянина?

– Звичайно, найперше – російсько-українська війна. Бачите, коли не оголошували карантину, можна було з волонтерами поїхати на передову, виступити перед нашими воїнами. Я їздив шість разів. Тепер уже понад рік не маю такої змоги. Буде можна – поїду ще. 
   Друге – коронавірус. На жаль, більшість із нас або не вірить в його існування, або проявляє безпечність. А потім помираємо. Особисто я хворів понад три місяці. Зокрема, півтора місяця – на стаціонарі в лікарнях, із них півмісяця – в реанімації. Бачив смерть трьох людей – двоє в реанімації, один – у пульмонології. Довго лікував двостороннє запалення легень. Зараз надіваю маску обов’язково, мию руки – стережуся. Закликаю всіх, де тільки можу – будьте обачними!

2. Нині можливості інтернету все активніше працюють на користь і українських читачів, і українських авторів. І якщо уявити ситуацію, що хтось із «паперових» видавців зацікавився матеріалами Вашого Письменницького порталу (а вони того варті!) і, звичайно ж, з Вашої згоди, вирішив хоча б частину їх видати паперово, скільки б це, на Вашу думку, могло бути книг? Книг, які по суті вже не один рік читають на Вашому порталі, але які ще не видані паперово…

– Важке запитання. Тільки українських сатириків на порталі понад півсотні. Я згоден, щоб книги їх усіх видавали. Кому з видавців щось треба – хай беруть на здоров`я. Не перечитиму. 

3. Українські письменники не тільки оприлюднюють у книгах і ЗМІ власні твори, а і виходять з ними безпосередньо до читача. Яка з творчих зустрічей з читачами була для Вас найбільш зворушливою?

– Усі. А їх були десятки, якщо не сотні. Це – з учнями шкіл, читачами бібліотек, воїнами на передовій і в шпиталі. Дуже вдячний моїм читачам. Для них і працюю. На жаль, нині зустрітися не можу – карантин. 

4. На Вашому порталі немало матеріалів, присвячених Павлу Глазовому. Що б Ви могли сказати про Павла Прокоповича і його творчість нині, так би мовити, з висоти прожитих років і глибини набутого Вами літературного досвіду?

– Що можна сказати про генія? Людина, якою захоплювалися мільйони читачів, глядачів і слухачів. Для мене особисто він був і є Учителем. Особливо мене вражають його байки: актуальні, алегоричні, дотепні. Багатьом треба в нього навчатися. 

5. Що крім літератури викликає у Вас неперебутній інтерес у мистецтві?

– Цікавлюся музикою. Щоправда, люблю естрадний стиль 60-80 років. Відвідую виставки картин у залі Запорізької організації Національної спілки художників України. У Фейсбуці маю багато друзів-художників, співаків і композиторів. Із деякими співпрацюю: пишу вірші на теми картин і слова для майбутніх пісень. Мій брат Віктор був живописцем, викладав малювання в київській гімназії «Троєщина». Я уклав і видав альбом його картин. Потім на кожну з них написав вірша й уклав альбом. Щоправда, грошей на його видання не було, тому розмістив на Письменницькому порталі. 
Щодо пісень на мої слова, то їх написали Олександр Соколов, колишній художній керівник ансамблю «Смерічка», Юрій Івченко, керівник хору «Запорозькі козаки», Анатолій Сердюк, заслужений артист естради України, Ольга Ліщук, бардеса та інші. Вони й виконують наші пісні.

На відео: концерт до 60-річчя письменника Пилипа Юрика.

   
І що цікаво. Здається, з увагою придивляєшся до творчості конкретного автора. Здається, ну, що там: п’ять запитань і… п’ять відповідей. А все ж дізнаєшся про письменника щось нове, щось таке, чого ти ще не знав.

Скажімо, не знав про те, що Пилип Юрик своєю творчістю причетний і до пісенного жанру. Що в Донбас до українських воїнів їздили не лише музиканти, про що ми не раз дізнавалися зі ЗМІ, а і гумористи. А гумор це те, що додає людині сили у нелегку мить.

І відразу ж замислюєшся над тим, що це таки дуже немало – бути українським гумористом. Бо це вимагає і вагомості змісту, і небайдужості серця. А завершити хотілося б власним віршем, до речі написаним недавно, де мова йде про колег по перу, що докладають стільки сил і часу, і натхнення, аби український сміх і нині активно квітнув і не пригасав!

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті: