Василь Чухліб
БДЖОЛА З ДІДОВОЇ ПАСІКИ
Оповідання
Біля криниці стояла величезна дубова діжка. Час від часу в неї наливали води, щоб нагрівалася на сонці. Щодня Варочка набирала з діжки літепла, поливала квіти та вишеньки коло хати.
Варочка зачерпнула води й несла до палісадника. Зирк на відеречко, а там бджола плаває.
Варочка поставила відерце й почала розглядати бджолу. Чи скупатись їй захотілось, чи води напитися? Бджола борсалася у воді, намагалася змахнути крильцятами, та вони намокли, і нічого з тих силкувань не виходило. Еге, вона не злетить, ще й потонути може!
Але Варочка боялася навіть доторкнутися до бджоли: ще вжалить. І тоді вона загукала:
— Дениску-у! Сюди скоріше!
— Ну чого там? — почулося звідкілясь згори.
— Тут бджола...
— Оце здивувала! Хіба я бджоли не бачив? Он їх скільки літає.
— Ой, тоне! — закричала Варочка.
Дениско шурхнув з вишні, де він збирав ягоди на вареники. Плутаючись у картоплинні, підбіг до Ва- рочки.
— Хто тоне? Де?
— Бджола... у відеречку.
Дениско — хлопчина метикуватий. Знайшов трісочку і вихопив нею бджолу.
І що тепер з нею робити? — подививсь на Варочку, що ніяк не могла заспокоїтись.
— Це, мабуть, діда Оксена бджола. З його пасіки. Давай віднесемо йому!
Дід Оксен сидів за столиком під старою грушею, щось стругав.
— Ваша? — Дениско розчинив коробочку, в якій повзала бджола.
Пасічник вийняв з кишені окуляри, примружився.
— Авжеж, моя! Свою худібку я завжди впізнаю.
Діти розповіли йому, як врятували бджолу.
Дід слухав і тільки примовляв:
— Ну ж рятівники! Оце я розумію!
Потім пригощав їх медом — сотовим, пахучим. Варочка й Дениско смакували, дід Оксен дивився на них. А бджола тим часом вибралася з коробочки, поповзла по столу. І раптом злетіла, та високо здійнятися не змогла, сіла дідові на бороду.
Пасічник не займав її.
— Нехай зігріється.
Коли бджола почала метушитися, дід виплутав її з бороди, посадив на широчезну долоню. Бджола продзижчала щось, зблиснула золотою цяткою над столиком і зникла в грушевому верховітті.
— Лети та збирай мед для Варочки й Дениска! — промовив дід Оксен.
— Тільки гляди ж не купайся більше! — додала Варочка.
Варочка зачерпнула води й несла до палісадника. Зирк на відеречко, а там бджола плаває.
Варочка поставила відерце й почала розглядати бджолу. Чи скупатись їй захотілось, чи води напитися? Бджола борсалася у воді, намагалася змахнути крильцятами, та вони намокли, і нічого з тих силкувань не виходило. Еге, вона не злетить, ще й потонути може!
Але Варочка боялася навіть доторкнутися до бджоли: ще вжалить. І тоді вона загукала:
— Дениску-у! Сюди скоріше!
— Ну чого там? — почулося звідкілясь згори.
— Тут бджола...
— Оце здивувала! Хіба я бджоли не бачив? Он їх скільки літає.
— Ой, тоне! — закричала Варочка.
Дениско шурхнув з вишні, де він збирав ягоди на вареники. Плутаючись у картоплинні, підбіг до Ва- рочки.
— Хто тоне? Де?
— Бджола... у відеречку.
Дениско — хлопчина метикуватий. Знайшов трісочку і вихопив нею бджолу.
І що тепер з нею робити? — подививсь на Варочку, що ніяк не могла заспокоїтись.
— Це, мабуть, діда Оксена бджола. З його пасіки. Давай віднесемо йому!
Дід Оксен сидів за столиком під старою грушею, щось стругав.
— Ваша? — Дениско розчинив коробочку, в якій повзала бджола.
Пасічник вийняв з кишені окуляри, примружився.
— Авжеж, моя! Свою худібку я завжди впізнаю.
Діти розповіли йому, як врятували бджолу.
Дід слухав і тільки примовляв:
— Ну ж рятівники! Оце я розумію!
Потім пригощав їх медом — сотовим, пахучим. Варочка й Дениско смакували, дід Оксен дивився на них. А бджола тим часом вибралася з коробочки, поповзла по столу. І раптом злетіла, та високо здійнятися не змогла, сіла дідові на бороду.
Пасічник не займав її.
— Нехай зігріється.
Коли бджола почала метушитися, дід виплутав її з бороди, посадив на широчезну долоню. Бджола продзижчала щось, зблиснула золотою цяткою над столиком і зникла в грушевому верховітті.
— Лети та збирай мед для Варочки й Дениска! — промовив дід Оксен.
— Тільки гляди ж не купайся більше! — додала Варочка.
За матеріалами: М. В. Коченгіна, О. А. Коваль. Літературне читання. Українська мова для загальноосвітніх навчальних закладів. Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Ілюстрації Олександра Крутика. Харків, видавництво «Ранок», 2015 рік, стор. 113 - 115.
Більше творів Василя Чухліба на нашому сайті:
В українського письменника Василя Чухліба – свій стиль і своє бачення світу. Він володіє рідкісним даром писати коротко, а показувати багато, уміє розповісти цікаво і хвилююче (навіть – поетично) про речі, що на перший погляд – звичайні та буденні. У своїх оповіданнях йдеться про будні і свята, про допитливих і непосидючих дітлахів, які живуть у прекрасному світі на березі голубоокої Десни. Поруч з дітьми — дорослі, а також звірята, птахи, квіти — герої казок. Десна їх усіх об'єднує — і дітей, і дорослих, і мешканців лісу, гаю і лугу, всіх радує і напуває своєю солодкою водою... (Юрій Збанацький)
Останні коментарі до сторінки
«Василь Чухліб. "Бджола з дідової пасіки" (оповідання для дітей)»:
Всьго відгуків: 1
+ Додати коментар
дуже цікаві оповідання