Василь Сухомлинський
МИШКІВ ВЕЛОСИПЕД
Оповідання
Мишкові купили велосипед. А живе він поруч зі школою. Між садибою його батьків і шкільною садибою - сад, так що й їхати ніде. Мишко привів свого велосипеда, мов коня на вуздечці. Хлопці оточили Мишка. Обмацували колеса, педалі, руль. Велосипед всім подобався. Діти заздрили Мишкові.
— Ну що ж, катайся,— сказав Федько й відійшов від велосипеда так, немовби йому й не хотілося покататись.
— Ти думаєш, мені справді дуже хочеться на ньому кататись? — байдужим тоном запитав Мишко.— Бери, пробуй.
Федько, не вірячи своїм вухам, взявся за руль, сів на велосипеда та й покотив по шкільному стадіону. Катався аж до дзвінка на урок.
На першій перерві катався Іван, на другій - Степан, на третій — Сергій, на четвертій — Оля.
Залишилися кататися й після уроків. Велосипед переходив з рук в руки. До четвертої години накаталися всі.
Мишко привів велосипеда о пів на п'яту — мов коня на вуздечці.
— Де ти до цього часу катався? — здивувалась мати.— Хіба ж так можна?
— А я й не катався...
— Як — не катався?
— Хлопці каталися... й дівчатка...
Мама полегшено зітхнула й сказала, немов сама до себе:
— Єдине, чого я боялась: що кататимешся ти.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1990, стор. 149.
Більше творів для дітей Василя Сухомлинського на нашому сайті:
