ВЕДМІДЬ
Буркотливий, вайлуватий
Ходить лісом дід кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед шукає і ожину.
Літом любить полювати.
Взимку – у барлозі спати.
Як зачує він весну,
Прокидається від сну.
* * *
ЛИС
Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис.
Вкрита травами гора.
Збоку — лисяча нора.
Лис ховає неспроста
Від собак свого хвоста:
Як навідався в курник —
То відразу півень зник!
* * *
ВОВК
Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь, як є – жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся і примовк.
Грізний звір цей, звісно, вовк.
БІЖИТЬ ЗАЙЧИК
(Пісенька-гра)
Восени в діброву-ліс
Біжить зайчик.
Через глинище навкіс —
Скаче зайчик.
А за ним мисливців два
Бідний зайчик...
Шелестить суха трава —
Скаче зайчик.
Я мисливця зупиню,
Щоб той зайчик
Перебіг через стерню —
Сірий зайчик.
Скоро, скоро вже зима,
Любий зайчик...
Хай втікає куди зна —
Побігайчик.
* * *
КУ-КУ
На зеленому суку
Зачепилося «ку-ку»...
Линь, зозуленько, сюди,
Дам пшонця і дам води,
Посідаєм край воріт —
Накуємо двісті літ.
— Ку-ку-ку, ку-ку-ку! —
То зозуля на суку:
— Не злечу я до воріт,
Біля тебе сірий кіт.
* * *
ІШОВ ІНДИК
(безконечник)
Ішов індик з індичкою,
Ішов понад водичкою.
А за ними – індичатка.
Пасли їх малі дівчатка.
Починаймо все спочатку:
Ішов індик з індичкою...
ГУСЕНЯ
Гусенятко
В затоні,
В нього лапки
Червоні.
Хоче плавать
Мале гусенятко,
В нього лапки —
Лопатки, лопатки.
За матеріалами: Гринько Варвара. "Лісові сни". Вірші для малят. Художник - Є. Максимов. Київ, Видавництво "Веселка", 1971 рік.
* * *
Варвара Гринько
ЄНОТИ
Є єноти
В зоопарку,
Є єхидна,
Заєць є.
У вольєрі
Дуже жарко —
Наш єнотик
Воду п’є.
ЗЕБРА
Зебра
Смугами багата,
Як тільник
У мого тата.
Підійду:
— Скажи мені:
В море ходиш ти Чи ні?..
ЗАГАДКА
Він із казки,
Він із пісні,
В нього зубки
Як залізні.
Капустину
Він гризе.
Зветься звір
На букву Зе.
(Заєць)
ЇЖАКИ
Їжачиху, їжака
З їжачатками
У ліщині
Вгледів хлопчик
Із дівчатками.
Чорні очі в їжачків,
Голочки гостренькі.
— Ми не будем в руки брать,
Хай ростуть, маленькі...—
Заховалась дітвора,
Підглядає нишком:
Чорні носики в малих
І короткі ніжки...
НОСУХА
Довгий ніс,
Короткі вуха,
Тому й зветься
Звір
Носуха.
* * *
РИСЬ
Скоромовка
Бачиш, Ромцю,
Люта рись...
Р-р-р!
М’ясо з’їла,
Кістку — гризь!
Р-р-р!
Ромцю, Ромцю,
Стережись —
Ти за грати
Не берись!
ТИГР
Скоромовка
Тигр ричить,
Ричить тигриця
Пролетіла низько
Птиця:
Фур-р-р...
І смугасті
Тигренята
Шкірять гострі
Зубенята:
Гир-р-р!
ЦАПОК
Казочка
По обніжку йшов цапок,
Опирався на ціпок.
Він гіллячки із лози
Ніс для білої кози.
А для сірих козенят —
Півмішка гарбузенят.
Бородою тряс цапок,
Опирався на ціпок.
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка, 1990.
* * *
Варвара Гринько
ГУСЕНЯТКО
Гусенятко ще маленьке,
Дзьоб і лапки червоненькі.
Попливе саме від кладки –
В нього лапки, як лопатки:
– Га-га-га...
* * *
ДЯТЕЛ
Пісенька
— Ой дятлику-ковалику,
Пташино строката,
Твоя кузня на дереві,
А де ж твоя хата?
— Тут-таки!
Тут.
— Ой дятлику-ковалику,
Лісова пташино,
Червоная голівонька,
А дзьоб — наче шило.
— Так-таки!
Так.
* * *
ЄВГЕНКО ПИТАЄ
А Євгенко питає:
— Хто гніздечка не в’є?
— То зозулька, що літає,
Що за лісом кує.
* * *
ЖАЙВІР
Жайвір у небі
Понад Десною.
Жайвір вітає
Землю з весною.
В небо високе
Радісно гляну —
Жайвір дарує
Пісню весняну.
ЖУРАВЕЛЬ
Гра
Журавель по жабенят
Вийшов на купиння.
А вони усі підряд —
Жух! — у жабуриння: —
Журавлику-журко!
Нумо грати в жмурки!
ОДУД
Хто це тут, за осокою?
Одуд з дудкою лункою:
— Оду-ду, оду-ду,
Сам я граю на дуду.
Тупу-туп, тупу-туп,
Танцювати будем тут! -
І малі одуденята
Всі танцюють Коло тата:
Туп-туп!
* * *
ФЛАМІНГО
Рожевого птаха
Природа створила,
Лиш чорне на дзьобі
Та трішки — на крилах.
Ступає граційно,
Тримається рівно,
Мов вийшов на свято
Рожевий фламінго.
* * *
ШУЛІКА
Шуг! — шуліка шугонув,
До курчат у двір майнув
Тут Сашко стоїть уже —
Пильно квочку стереже.
Від шуліки, від ворони
Він – надійний оборонець.
— Шуги, шуги із подвіря,
Бо своє розгубиш пір'я!
СОВА
Потішка
— Вдень в дуплі сидить сова,
Навіть дзьою не висува.
А вночі вона полює,
Совенят малих годує.
— Мамо, вдень чого сова
Навіть дзьоб не висува?
— Дуже кепсько бачить вдень,
То й сидить, анітелень.
І чого ота сова
Навіть дзьоб не висува?..
* * *
ЧАПЛЯ
Скоромовка
В очереті — черепаха.
З очерету чапля-птаха
Чапу-чапу до води:
— Черепахо! Йди сюди!
Вже тут сонце не пече,
Чиста річечка тече!..
ІШОВ ГУСАК
Жарт
Ішов гусак
Поважно так.
Рядком за ним
Дві гуски в такт.
Ніхто із них
Не поспіша,
У двір ступає
Буква Ша.
ЩИГЛИК
Щиглик, щиглик,
Щигленятко,
Щиглик дзьобає
Зернятка.
Щиглик дзьобає
Дрібненькі –
Сипонув я
Цілу жменьку!
За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка, 1990.
Більше поезій Варвари Гринько дивіться на нашому сайті:
Вірші Варвари Гринько присвячені дітям. Це – чудові колискові, вірші про дітей та родину, про тваринок та птахів; це – весела абетка, а також лічилки, скоромовки, потішки та загадки для дітлахів.
Дивіться також:
