Жан де Лафонтен
ЛЕВ І ОСЕЛ НА ЛОВАХ
(Переклад Любомира Селянського. Текст байки подається за оригіналом, зі збереженням авторського стилю)
Цареви зьвірів забагло ся раз піти на лови. А було то саме в день його іменин. Ну, звісна річ, що лев не полюсє на воробцї.
Йому треба грубої дичини па жир. Приміром товстих кабанів» смачних оленїв і тим подібних Щоби собі улекшити лови, взяв лев до послуги осла, який мав дуже сильний і переразливий голос. Його призпаченем було заступити ріг, якого стрільці уживають на польованю. Лев поставив його на відповіднім місци і приказав ревіти на цїлий лїс. Він був переконаний, що осел своїм риком виполошить всі зьвірята з їх леговищ.
І так дїйсно стало ся. Зьвірята не чули ще ніколи ослячого рику. Тепер він розлягав ся у воздусї в страшний спосіб, бо осел хотів похвалити ся перед львом свосю штукою. Тревога огорнула жителїв лїса. Они зачали втікати цілими громадами зі своїх леговищ і впадали в засідку, де лев чатував на них. Тим чином удали ся лови знаменито.
Коли-ж они скінчили ся, прибрав осел горду поставу і чванливо спитав льва:
„А що, царю! Чи добре списав ся я на ловах? — бо він приписував найбільше собі цілу заслугу вдатних ловів.
„Справді'! — відповів лев з насьмішкою. — Ти кричав чудово! І коли би я не знав тебе і твого роду, то міг був сам тебе перестрашити ся...
За таку глумливу похвалу був би осел розсердив ся, як би не був ослом.
Але до сего не ставало йому сьмілости і відваги тим менше, що він заслужив собі на кпини. Бо хто-ж може стерпіти, коли осел зачипає чванити ся. Ся чванливість кождому ослові зовсім не до лиця.
За матеріалами: Байки Жана де Лафонтена у перекладі Любомира Селянського, стор. 41 - 43. (На титульній сторінці книги написано: "ІВАН ДЕ-ЛЯ ФОНТЕН. БАЙКИ. На руську мову свобідно переклав ЛЮБОМІР СЕЛЯНСЬКИЙ. З чотирма образками. Галицька накладня Якова Оренштайна в Коломиї.")