Анатолій Григорук
ЧОГО В ДІДА МОРОЗА БОРОДА ІЗ КУДЕЛЬКИ
Передноворічна казка
Під самісінький Новий рік у господі в Діда Мороза об'явилися миші.
— От лихо! — занепокоївся Дід Мороз. — Це ж вони до крихточки з'їдять наготовлені для дітей гостинці!
Узяв Дід Мороз лантуха з подарунками і, охкаючи від натуги та крекчучи, примостив його на футлярі великого, мало не під стелю, годинника.
Цілу ніч годинник сердито ворушив стрілками, махав погрозливо маятником і тримав напоготові проти крадіїв дві важкенні гирі. «Тік-так! Тік-так! Бом-бом-бом! Хто підступиться до мене, той поплатиться хвостом. Бом!» — басовито застерігав він.
Дуже кортіло мишам поласувати новорічними гостинцями. Та хіба зважишся підійти до такого грізного й недремного сторожа! От вони спересердя й заходились робити капості. Спершу відгризли від Дідової шапки пухнасту китичку. Потім проточили на п'яті лівого валянця дірку. А далі... далі вилізли до Діда Мороза на ліжко, де він солодко спав, і до останньої волосини обчухрали бороду.
Прокинувся рано-вранці Дід Мороз, позіхнув, хотів своїм звичаєм погладити бороду. Аж замість неї — колюча, як голки в їжака, щетина.
Метнувся Дід Мороз до телефона.
— Ало, ало! Міліція! — загукав у трубку. — Негайно вишліть слідчого! Та з собакою-нишпоркою! Бо в мене борода пропала. А без бороди як на люди поткнутися! Як новорічні подарунки рознести!
Наїхало до Діда Мороза видимо-невидимо міліціонерів. І в кожного при боці пістолет, і в кожного на повідку вчений пес, що по слідах всяких лиходійників знаходить. Та хіба тут зброя і вчені пси потрібні! Тут би спритного до мишей котиська! Але на службі в міліції котів не тримають, щоб вони надаремне службових собак не дражнили.
Почухали міліціонери потилиці, склали протокол, як годиться. А тоді найстарший званням з них і каже:
— Ви, громадянине Дід Мороз, не хвилюйтеся. Надішлемо до вас шевця, кравця та аптекаря — вони усьому й зарадять. Кравець китичку до шапки пришиє. Швець валянка залатає. А аптекарі останнім часом таку мікстуру винайшли, що від неї найпишніша борода за мить нова виросте.
Невдовзі прибігли до Діда Мороза швець та кравець і справді своє діло якнайкраще злагодили. А от з аптекарем негаразд вийшло. Аптекар був завзятий спортсмен — «морж». Напередодні Нового року він скупався у Дніпрі в ополонці — і його напав нежить. То аптекар мусив сидіти вдома і, без упину чхаючи, парити в гарячій воді з гірчицею ноги.
Хоч-не-хоч, довелося Дідові Морозові брати бороду напрокат у гримерній майстерні дитячого театру.
Отож як завітає він до вас на ялинку з гостинцями, пригляньтеся до нього пильніше й самі переконаєтесь, що його пишна біла борода не справжня, а із звичайнісінької кудельки.
За матеріалами: http://abetka.ukrlife.org
Дивіться також на нашому сайті:
Більше творів Анатолія Григорука на "Малій Сторінці":
"Анатолій Іванович Григорук — один із найулюбленіших дитячіх письменників сучасності. Понад півстоліття він працює у дитячій літературі. Розмаїття жанрів, у яких Анатолій Іванович виявляє свій надзвичайний талант і майстерність, вражає: це - лірична поезія, сюжетний вірш, оповідка художня і оповідка науково-пізнавальна, казка, переклади й переспіви зарубіжної поезії (як авторської, так і фольклору) та прози, перекази фольклорних казок. Анатолій Григорук — автор понад двох десятків книжок для дітей. Його художнє слово торкає серця маленьких читачів, відкриває перед ними світ і допомагає знайти у світі своє місце. Усі його твори належать до золотої скарбниці української дитячої літератури." (за Оксаною Кротюк)