Аліса Коломієць. Дитячі вірші про котиків


 

Ілюстрація Катерини Бабок.

Ілюстрація Катерини Бабок.

 

 

Аліса Коломієць

Дитинство

Краплі срібла на траву
Сіє дощ крізь сито.
У калюжу зазирну –
Крокодила видно!

Ельфи пензликом квітки
Зранку фарбували,
А під дахом ластівки
Хатку збудували.

Кіт стрибнув аж на вікно
Птахів пильнувати.
Муркнув тихо: "Все одно
Їх не упіймати".

Он чкурнула навтьоки
Білка перед нами.
У дитинстві світ такий –
Навпіл із казками.


* * *


Хитрюжки

Котики-воркотики – 
в'язані животики.
Песики-барбесики
в шахи грали весело.

Котики-хитрюги
нагострили вуха.
Короля украли,
довго реготали.

Песик каже: "Годі!
Ви ж таки не злодії!
Де ваша культура?
Поверніть фігуру!"


* * *


Рудий

Дуже добрий Домовик
З Дідусем дружити звик.
Де поділись Діда капці,
Домовик підкаже вранці.

Допоможе по господі,
Добере костюм по моді.
І дістане із криниці
Прохолодної водиці.
А як день мине, на ніч
Дремене мерщій під піч.

Та одного разу в дім
Дикуна Дідусь привів.
Довгий хвіст, дрібненькі вуха,
Діда й дещицю не слуха!
Від порядку до обіду
Не лишилося і сліду.

Звір рудий і волохатий
Безлад чинить в Діда в хаті.
На мишей наводить жах,
І вилазить аж на дах.

Домовик гукає:
– Друже! Ти поводишся… не дуже.
В домі – правила, затям!
А чужинець йому:
– Няв!

Здогадалися, малята,
Кого Дід узяв до хати?

 

* * *

 

Зимовий ранок

Зранку в людей питають коти:
– Куди ви, безумці, зібралися йти?
Чого вам під ковдрою міцно не спиться?
Оно від морозу вже сині синиці.

Подумали люди і кажуть котам:
– А й правда, здалася робота та нам?
Не купимо корму, але ж то не лихо:
Спіймаєте мишу, сидіть тільки тихо.

– А хай йому пес! – збагнули пухнасті.
Навіщо губити своє сите щастя?
– Хутенько виходьте, двоногі, із хати,
А ми тут за вас увесь день будем спати.

Хоч важко крутитися з боку на бік,
Не кожен хазяїн лежати б так зміг!
На все підуть кицьки заради людей,
Аби лиш забути про клятих мишей.

 

 

 

Ілюстрація Inna Ruda за мотивами картини Густава Клімта Поцілунок.

Ілюстрація Inna Ruda за мотивами картини Густава Клімта "Поцілунок".

 

 

 

Цьомки

Знову спати не давали:
Тискали і обіймали,
Шкребли мені живота –
Геть замучили кота! 

Я від них хутенько втік,
На вікні за тюлем ліг.
Що б ви думали? Знайшли!
Йой, не йдуть до мене сни... 

Цьомки в ніс кота і в лоба –
Це мені не до вподоби!
Вирвався – і стриб в вазон:
В мене зараз денний сон! 

Сил нема на тих людей,
Обіймалися б весь день.
Зрозумійте ви нарешті:
У котів завжди сієста!

 

* * *

 

У столиці

– Вітаю, Томику, знову в столиці!
Ходімо, котику, будемо миться.
Дивися, Томасе! Де ж ти рудий?
Невже не соромно? Йой, ти брудний!
Поглянь на лапи, поглянь на хвіст!
Скажи, пухнатику, в що ти заліз?
Нічого, рижий, беру я мило,
Ти знову станеш котом красивим.
Ти знову будеш, немов з картинки.
Давай водички — поллю на спинку.

– О, м'яу, м'яу! Яка біда!
Впіймали люди мене, кота!
Запхали в ванну, терпіти мушу
Оці знущання під мокрим душем!
Навіщо їхав я з вами в місто?
Мені й в селі було що поїсти.
Я міг в пилюці валятись днями,
Спостерігати за горобцями,
Лежать на клумбі, ходить по грядках,
Забуть про мило і про порядки.
У мисці — корм, а вода – у діжках,
А спать, будь ласка, іди на ліжко.
Ніхто не чеше і не купає,
Я сам собі по селу блукаю.
Ото вже щастя! Ото свобода!
А що ваш Київ? Запхали в воду!

Моралі в казки зовсім не буде.
Чудні створіння, двоногі люди:
В міста збиваються, як у зграї,
Та ще й котів безсоромно купають!

 

* * *

 

Мрія

На даху дрімає киця,
Їй диван м’якенький сниться.
На дивані – добрий друг
І тепло дбайливих рук.

Дім для киці – давня мрія.
Думку дивную леліє:
Як мале дівча знайдеться,
Пригорне її до серця.
«Я давно тебе шукала!» – 
Скаже дівчинка ласкаво.

Дощ постукав по даху,
Кицю розбудив пухку.
Де й подівся добрий сон…
Дощ уже полив відром.

Де ти, дівчинко, знайдися!
Під дощем намокла киця.
Ой, холодна та вода…
Ой, біда…
біда…
біда…

– Киць-киць-киць! Мала, ходім!
Заберу тебе у дім.

Дивина!
Радіє киця!
Давній сон її здійсниться!

 

 

Ілюстрація Катерини Бабок

Ілюстрація Катерини Бабок.

Вірші люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

    Читаймо також на "Малій Сторінці":

Аліса Коломієць – авторка творів для дорослих і дітей.

"Життя стає цікавішим, 
Якщо додати до нього віршів,
Смішних історій, цікавих фактів,
Де трішки казки, а більше правди."

(Аліса Коломієць)


Останні коментарі до сторінки
«Аліса Коломієць. Дитячі вірші про котиків»:
Ольга , 2021-09-28 22:53:32, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми