Старий собака. Народна казка

Старий собака

Був у чоловіка собака; покіль молодим був, так він його і жалував, як ізстарівсь, так він його і проганяє. Він лежить під тинком, а вовк прийшов до його, каже:
- Чого ти так пропадаєш?
А він каже:
- Покіль я був молодим, так мене і жалували, а тепер я старий, так мене і б’ють.
Вовк каже йому:
- Як вийде твый хазяїн в поле, так іди за ним.
- Так мене, - каже, - б’ють, та не пускають в поле.
Вовк каже:
- Та я зроблю так, що тобі буде добре: хозяйка положе під возом дитину, а я прийду, да й ухвачу, а ти біжи за мною, та й кричи,та хоч у тебе й нема зубів, доти мене сіпай як-небудь, щоб хозяйка почула.
    Вовк ухватив дитину і несе, а собака біжить за ним, да й сіпає його, а хозяйка почула  - біжить з граблями, да й кричить:
- Чоловіче, вовк дитину ухопив! Гаврило, Гаврило! Чи ти не бачив, - вовк дитину ухопив!..
Чоловік догнав вовка, да й одняв дитину. Чоловік каже:
Бач сучого (1) сина дочка: не годувала собаки, занехаяла, а він хоч і старий, а все таки поміч дає!
Та жінка і дала собаці кришку хліба.

Записано в Пирятинському уїзді Полтавської губернії.

----------------------------
1)    В оригіналі – сукиного

Набрано:
Денис Мамчик
Петрик, для батьків та дітей