Кравець і вовк. Казка

Кравець і вовк

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав Біг корму. Він зліз на гору, дай просе Бога:
- Дай, Господи, ïсти, а то вмру!
- Ох, іди ж, — каже, — вовче, що нападеш попове, то й ïсти тобі готове.
От, іде вовк; — ходе кобила.
- Здорова була, кобило, а чия ти єсть?
- Ох, вовче, я попова!
- Ти ж мені ïсти готова!
- Ох, подивися ж, — каже, — вовче, я була в місті(1), принесла папери(2).
Став вовк дивиться в папери, кобила як стрибнула, - огледілась(3), так і вовка не взирила. От, іде вовк, та й думає:
- Який дурень єсть: чи я пан, чи я письменний, що ще мені в папери дивиться?
Іде вовк, аж ходить баран:
- Здоров був, баране, а чий ти єсть?
- Поповий.
- Ти ж мені ïсти готовий!
- Ой стань же ти, вовче, в долині, а я піду на гору; роззяв ріт, так я сам тобі вскочу.
Як розогнавсь баран, як дав йому в лоб, - дак трохи не заснув вовк. От, іде вовк, та й думає:
- Який я дурень: чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба?
     Стрів вовк сви?ні:
- Здорові були, сви?ні, а чиï ви єсть?
- Попові!
- Ви ж мені ïсти готові!
- Ох, вовче, братику, зволь же нам хоч пісню заспівать.
 Поти свині вовка манили, поки люди взгляділи вовка, да й прогнали.

От, іде вовк і стрічає кравця:
- Здоров був, кравче, а чий ти єсть?
- Поповий!
- Ти ж мені ïсти готовий!
- Ох, вовче, братику, дозволь же мені хоч умиться на послідній дорозі, - от, дай же ще й хвоста втертись.
От, кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив три аршини, - так вовк там трохи й не гигнув... От, кравець як одумавсь, як побіг, та на дуба й сховавсь.
    Став вовк думати-гадати, як би того кравця здогнати. Зібрав собі молодців і підійшов якраз під того дуба.
- Он-де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати...
От, ліг безхвостий на споді, а ті всі на його зверху,- от уже одному вовку стати і кравця достати. Той кравець каже:
- Понюхаю хоч на послідній дорозі табаки!
Понюхавши:
-Апхчи!
А вовк думав, шо кричить: «Аршин!»
Як пирсне відтіля, як посиплються вовки, як вхопили того вовка, - розірвали,  і пропав бідний!

Записано в хуторі Миколаєві Борзенського уїзду;
передруковано з Чернігівських губернських відомостей 1860 р, №21
------------------------------------------------------
1) В оригіналі – в городі. Далі виправлено
2) В оригіналі – бумаги. Далі виправлено
3) В оригіналі - оглянулась

Набрано:
Денис Мамчик
Петрик, для батьків та дітей