Публікації за тегом: Школа

"Як часом у темній пущі
Блуд кого візьметься злющий,
Помотає всі стежки,—
Чоловік у дикім страху
Там і сям біжить без шляху,
Мов овечка, навпрошки..." (Іван Франко)

"Всюди темно, тихо, глухо.
Напружає око й ухо
Абу-Касим всяку мить,
Та дарма! Мов у могилі!
Незвичайного не в силі
Нічогісінько зловить..." (Іван Франко)

"Я не знаю, як там тому,
У кого в розпалі злому
Кат всю шкіру з тіла здер;
Та, здається, менше-більше,
Ані ліпше, ані гірше
Касим чув себе тепер..." (Іван Франко)

"У Багдаді, славнім місті,
Є вулиць не сто, не двісті,
А круті всі та вузькі;
А при них доми маленькі,
Наче при пеньку підпенькі,
А дахи на всіх плоскі..." (Іван Франко)

"Не злякавсь так Нона того,
Як його з човна сухого
В морську кинули глибінь;
Не в таке впав остовпіння
Беда, як мертве каміння
Прорекло йому: «Амінь!»..." (Іван Франко)

"Абу-Касим страх нещасний
Повернув у дім свій власний,
А вернувши, розридавсь.
Він скупар був, не злодюга,—
Аж тут ось яка наруга
Впала, що й не спам'ятавсь...." (Іван Франко) 

"Оттаке добро здобувши,
Про товариша забувши,
Абу-Касим страх зрадів.
Щоб всі бачили, що справив,
Цінну бутлю він поставив
У вікні, де сам сидів...." (Іван Франко)

"Раз базаром Абу-Касим
В день торговий ледве лазив,
В своїх капцях ноги тяг,
Та торгу він знай пильнує!
Тут продасть, там знов купує,
Все снуєсь по вулицях." (Іван Франко)

"У Багдаді, славнім місті,
Тому літ не сто, не двісті,
Як халіфи ще жили,
Був вдовець, стара катряга,
Та такий вам скупиндряга,
Що шукать по всій землі."  (Іван Франко)

Знаєте, в якій сім'ї діти ростуть щасливими? Це відбувається тоді, коли діти бачать, як батьки цілуються. Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов'ю і повагою.

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Марійка Підгірянка (Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) - авторка багатьох оповідань для діітей. Вона не мала потреби шукати сюжетів із чиєїсь долі — у неї своїх вистачало на багато книжок. Ще у 10-30-тих роках минулого століття у Львові й Ужгороді, Відні та Філадельфії вийшли друком її книжки— «Відгуки душі», «Мати-страдниця», «Вертеп», «Святий Миколай на Підкарпатській Русі», «Малий Василько», «Кравчиня Маруся», «Юркова мандрівка», «Зайчик і Лисичка», сотні поезій, оповідань, байок, казок, пісень, загадок.

"Було це дуже-дуже давно, ще за тих часів, коли на нашу Україну злі татари нападали, міста й села грабували, а людей нещасних у полон забирали, на тяжкі муки, у злую неволю. Жив тоді в одному місті розумний та хоробрий князь і мав він двох синів. Дуже любив старий князь своїх дітей, та ще більше любив свою країну, свій народ. Ночей не досипляв старий князь та все про добро своїх людей дбав..." (Катерина Перелісна)

Вірші "Молитва за рідну мову", "Ми всі діти українські", "Молитва за рідну маму", "Ода до матері", "Моя мати", "Всі такі, як мама", "Наша мати", "Свято матері", "Святий Миколай над селом", "Вербиця".

Вірші "Ми є діти українські", "Слово української дитини", "Святий Миколай", "Лист до Святого Миколая", "Я сьогодні сам молився", "Я дитина українська", "Де Україна?", "На Ключі", "Був це сміливий князь — вояка", "Звав тебе народ ласкавим".

"Була хатка в долині.
У малій тій хатині
Жила мати старенька,
З нею доня маленька..."

(Марійка Підгірянка)

"Що то є за гість:
Ніжок має шість
Аж чотири крильця має
По квітках собі літає
Ні бджола, ні джмелик
Зветься він …"

(Марійка Підгірянка)

Вірші "Прогулянка", "Верховина", "Ганнусина пісенька", "Смерічка", "Ліс", "Пробудилася бриндушка", "Гостинна хата", "Хлопчик і ластівка", "Розмова з місяцем", "Тихий вечір".

Вірші "Марш українських дітей", "Моя земелько", "Українка я маленька", "Маленькі наші ноги", "Україно!", "На чужині", "Молитва", "О, Мати Божа, о, райський цвіте".

Віршовані казки Михайла Стельмаха:  "Бурячок і їжачок", "В їжаковім вітряку", "Чому кріт не з'являється на світ?", "Що посієш, те й пожнеш".