"Не злякавсь так Нона того,
Як його з човна сухого
В морську кинули глибінь;
Не в таке впав остовпіння
Беда, як мертве каміння
Прорекло йому: «Амінь!»..." (Іван Франко)
"Я не знаю, як там тому,
У кого в розпалі злому
Кат всю шкіру з тіла здер;
Та, здається, менше-більше,
Ані ліпше, ані гірше
Касим чув себе тепер..." (Іван Франко)
"Всюди темно, тихо, глухо.
Напружає око й ухо
Абу-Касим всяку мить,
Та дарма! Мов у могилі!
Незвичайного не в силі
Нічогісінько зловить..." (Іван Франко)
"Як часом у темній пущі
Блуд кого візьметься злющий,
Помотає всі стежки,—
Чоловік у дикім страху
Там і сям біжить без шляху,
Мов овечка, навпрошки..." (Іван Франко)
Одним із ефективних засобів покращення комунікацій між дітьми в певній групі, а саме, засобом створення мотивів до спілкування, є навчальні ігри або ігрові вправи. Під ігровою вправою (ІВ) розуміється така вправа, метою якої є формування, вдосконалення та розвиток навичок і вмінь учнів, за допомогою участі в ігровій діяльності. Ігрові вправи мають великий методичний потенціал: вони забезпечують мотивацію навчальної діяльності, створюють емоційну та позитивну атмосферу навчання, сприятливі умови для колективної взаємодії під час виконання ігрових та навчальних завдань.
Олександр Міхнушов - художник, ілюстратор, карикатурист. Народився 24 жовтня 1955 року. Живе в Києві. За освітою – архітектор, однак усе життя присвятив книжковій графіці. Переможець конкурсу ім. Валерія Зелінського «Карикатура в українській пресі», володар золотого диплома 2010 року. Його карикатури публікувалися в багатьох періодичних виданнях України, зокрема й у славетному журналі «Перець».
Абетка — це те, з чого формується чудовий світ слова, а значить, — світ спілкування, світ поезії, світ пісні, світ прекрасного. Із звуків, спочатку нерозбірливих, потім чітких, починається й мова дитини. І, безумовно, настане час, коли вона відчує потребу дізнатися, як виглядають звуки, що їх чути навкруги. Отут, любі друзі, стане Вам у нагоді «Абетка» яку підготувало видавництво «Посередник». Написана вона була ще у 1944 році відомим українським поетом Олександром Олесем для свого маленького сина. Тому і називалася книжечка «Алфавіт віршами, писаними для сина». Сподіваємось ця ілюстрована книжечка дасть можливість діткам вивчити букви, нові слова і поняття. А зрозуміти їх допоможуть яскраві, веселі малюнки художника Тома Тарнавського.
Коротенькі дітячі віршики Анатолія Камінчука: "Азбука", "Світлячок", "Козлик і дощик", "В гостях у білочки", "Батьківщина", "Рідне слово", "Кобзар", "Дзвоники".
Віршовані загадки з картинками (художник - невідомий) від української поетеси Галини Демченко про ялинку, гриби, корову, павучка, вареники, мак, їжачка, жабку, комаря та песика.
Вирішення актуальних проблем сьогодення потребує радикальних змін у методиці навчання, що у свою чергу неможливе без озброєння школи, вчителів конкретними методиками, технологіями та рекомендаціями для їх упровадження. Однією з нових форм інтерактивної взаємодії педагога і учнів є навчання у малих групах.
"На уроці вчителька довго розповідала про те, як мають себе поводити хлопці та дівчата. Виявилося, що мені багато чого не можна! Наприклад, битися, мов на шаблях, на лінійках з Олегом та Костиком! Плюватися з трубочки пожованим папірцем! Не можна бігати коридорами і з розгону ковзатися на слизькій підлозі! Сидіти на підвіконні. Їсти на уроці бутерброд. І малювати в зошиті з математики цифри у спідничках і бантиках. Ну, багато чого не можна. Дізнавшись про це, я засумувала, адже дуже кортіло мати відзнаку за поведінку, якої не мала ще ні разу. Але я старалася..." (Ірен Роздобудько)
„Попелюшкою” називають дитячу літературу через її сприйняття переважною більшістю людей, що відносяться до літератури, як щось другорядне, прикладне, несерйозне. Хоч це література, яка бере активну участь у вихованні наших дітей.
"У сьогоднішній переломний час для нашого суспільства, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний. Але він є і щодня ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням. Фізичні негаразди, каліцтва, нестатки, звичайно, є першочерговим питанням на яке ми звертаємо увагу і зосереджуємо усі сили але не забуваймо про основу цих негараздів – збіднілість душ та дефіцит культури, освіти. Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення до читання – це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль – дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни..." (Ірина Мацко)
"Камінь" - зі збірки "Бути людиною"
"Камінь" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Камінь" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Камінь на межі" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Кам'яне серце" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Каяття" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Квітка сонця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь і вершник" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь утік" - зі збірки "Не забувай про джерело"
"Кінь утік" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кінь утік" - зі збірки "Бути людиною"
"Клен зітхнув" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Кмітливий скляр" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Кмітливий скляр" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Книга й цукерки" - з добірки "Зламана яблунька"
"Кожна людина повинна" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Коли Ваш день народження?" - зі збірки "Сергійкова квітка"
"Коли засинають зорі" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Коли заснуть зорі" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Колиска" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"Колиска" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Комірчина для дідуся" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Кому ж іти по дрова?" - з добірки "Зламана яблунька"
"Кому ж іти по дрова?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Конвалія в саду" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Корисний чи шкідливий?" - зі збірки "Щоб кіт мишку не впіймав"
"Котик і їжачок" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Краплина води" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Краплива роси" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Краплина роси" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Краса, натхнення, радість і таємниця" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Красиві слова і красиве діло" - зі збірки "Бути людиною"
"Куди ж воно поділося - учора й позавчора?" - зі збірки "Казки школи під голубим небом"
"Куди поспішали мурашки" - зі збірки "Куди поспішали мурашки"
"Кульбабка" - з добірки "Байдужий пеньок"
"Купа сміття" - зі збірки "Хліб, труд і пісня"
"На уроці природознавства вчителька запитала дітей, чим пахне осінь для кожного з них. Учні наперебій піднімали руки і відповідали зі знанням справи: Оленці осінь пахла духмяними яблуками та достиглим виноградом, Тарасові – дощем та туманом, Андрійкові – грибами та горобиною, Яринці – айстрами та хризантемами. Матвійко (він був ласуном) сказав, що йому осінь пахне гарбузовою кашею та гарбузовим насінням. Захопившись бесідою, всі діти жваво її підтримували. Лише Кирилко замріяно мовчав, прикипівши поглядом до вікна. Вчителька привітно подивилася на хлопчика і запитала, чим йому пахне осінь..." (Людмила Федорова)
"Живуть собі в лісі друзі - зайчик та білочка. Уночі зайчик спить під деревом у норі, а білочка - на дереві вгорі. І тоді все навколо стихає, лиш вітерець кущі колихає. Та як прокинуться вранці друзі - іде галас по всій окрузі! Бо такі вони пустуни, такі стрибуни та реготуни, таке з ранку до вечора коять, що весь ліс не має спокою. Як почнуть одне за одним ганятися, сторчака перекидатися, стрибати через кущі та пні, ще й горлати щосили пісні!.. Гілочки на деревах тріпотять, пташки переполохані хтозна-куди летять, тікає геть лісова дрібнота, жабки стрибають у болото... А зайчик і білочка знай розважаються, якщо й гримне хтось - не ображаються..." (Наталя Забіла)
В одній далекій країна серед непрохідних лісів стояв собі боярський терем-замок. Довкола оточував його чудовий сад, повний родючих дерев і чарівних квіток. Поза садом високим муром підносились стрімкі кам’яні стовбури цілої низки гір. Тільки в одному місці розходились ті скелі й робили вхід в ту красну замкову долину, що була прорізана кількома кришталевими потічками студеної води. В цьому казковому теремі проживав добрий боярин зі своєю дружиною. Жили вони любо та лагідно. Все мали, тільки довгий час не було в них діточок, і це їх засмучувало. Та здебільшого всяка біда з часом минає. Одного дня почула вельможна дружина, що має їй народитись дитятко. Зраділа вона вельми й почала приправляти віно. От шила вона та мережала сорочечки та пелюшки, а сама мріяла: Коли б це була донечка!..» І так заглибилась у свої мрії, що неуважно штрикнула голкою не туди, куди було слід, та вколола собі пальчика...
