Публікації за тегом: Тарас Григорович Шевченко

"Справи з валютами гірше і гірше.
Що там? Судить не берусь.
Мучить мене девальвація віршів –
Пада поезії курс."

(Іван Коваленко)

"Намалюй мені Тараса, друже,
Нашого великого Тараса.
Удихни у нього свою душу,
Оживи і воскреси відразу..."

(Іван Коваленко)

"Благослови, Батьку рідний,
Великий Тарасе,
Людям повість розповісти
Із нашого часу."

(Іван Коваленко)

"Не став би зроду віршувать!..
Навіщо знов мені ці муки?
І море суму і розпуки,
Що топить всі мої слова?.."

(Іван Коваленко)

"Задумуюсь глибоко часом,
Чому мене мучать вірші.
Мабуть, є щось рідне з Тарасом,
З його переходить душі."

(Іван Коваленко)

"Поети невтомно в майбутнє ідуть,
Широка відкрита їм траса,
А я собі вибрав занедбану путь –
Назад до Тараса..."

(Іван Коваленко)

Уся біографія Івана Коваленка містичним чином переплетена з постаттю Кобзаря... Читайте вірші Івана Коваленка про Тараса Шевченка: "Найвища вершина", "На біржі поезії", "Намалюй мені Тараса", "Вступ до знищеної поеми", "Не став би зроду віршувать", "Задумуюсь глибоко часом...", "Вперед, до Тараса!".

"Не він один її любив,
віддавна Україну
поети славили в піснях,
немов «красу-дівчину»."

(Леся Українка)

"Було колись в одній країні:
сумний поет в сумній хатині
рядами думи шикував;
вони й «рівнялись»,
мов піхота, аж тут співця взяла охота –
і він їм крила подавав."

(Леся Українка)

"Колись нашу рідну хату
Темрява вкривала,
А чужа сусідська хата
Світлами сіяла."

(Леся Україна)

"Вмер батько наш!
Та й покинув нас!
Ох, і смутний настав час!
Сиротою наша мати зосталась!"

(Леся Українка)

Вірші Лесі Українки про Тараса Шевченка: "Роковини", "Легенда", "На роковини Шевченка", "Жалібний марш".

"Я в серці маю те, що не вмирає..." (Леся Українка)

 

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і  пам'ять української нації... Читайте поезії про Тараса Шевченка від Марії Пригари, Володимира Підпалого, Ліни Костенко, Леоніда Кисельова, Уляни Кравченко, Лесі Храпливої-Щур, Андрія Малишка, Костянтини Малицької, Василя Голобородька, Дмитра Луценка, Михайла Ткача, Юрія Рибчинського, Івана Огієнка, Івана Коваленка, Лесі Українки, Любові Пшеничної, Богдана Столярчука, Миколи Тимчака, Сергія Рачинця, Вікторії Климентовської, Грицька Чубая, Олександра Богачука, Лідії Рибенко, Любові Пшеничної, Лозенка Г., Михайла Чигирина, Максима Рильського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Володимира Самійленка, Анатолія Камінчука, Марії Чепурної, Марії Хоросницької, Дмитра Чередниченка, Євгена Маланюка, Петра Мельника, Марії Яновської, Марії Дем'янюк.

Взiрцем автобiографiчноï лiрики Тараса Шевченка можна назвати вiрш "Якби ви знали, паничi...". Вірш написано у 1850 роціі і присвячено темi крiпаччини та важкiй долi крiпакiв.

Перебуваючи в Орській фортеці (1847), Тарас Шевченко створив 13 віршів, які потім об'єднав у цикл «В казематі». Це: "Згадайте, братія моя...", "Ой одна я, одна", "За байраком байрак", "Мені однаково, чи буду", "«Не кидай матері», — казали...", "Чого ти ходиш на могилу?", "Ой три шляхи широкії", "Н. Костомарову", "Садок вишневий коло хати", "Рано-вранці новобранці","В неволі тяжко, хоча й волі", "Косар" ("Понад полем іде"), "Чи ми ще зійдемося знову?".

Вірш Тараса Шевченка "Мені однаково, чи буду..." входить до циклу поезій "Вказематі", написаних поетом в ув'язненні в місті Санкт-Петербург у 1847 році. Його любов і туга за Батьківщиною відчувається в кожному слові....

 

 

 

 

"У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину..."
(Тарас Шевченко)

Написання Тарасом Шевченком вірша "Світає, край неба палає" (у складі поеми "Сон") датується 1844 роком. Регулярно друкується у різних виданнях, зокрема збірках віршів для дітей ("Мені тринадцятий минало" 1994 року та ін.).

Вірш "Думка" написано Тарасом Шевченком у 1838 році і вперше видано в альманасі «Ластівка» (с. 312 — 313), пізніше - в "Кобзарі" (1860). Потім він регулярно друкується у різних виданнях, зокрема збірках віршів для дітей ("Мені тринадцятий минало" 1994 року та ін.). Тему вірша — шукання долі молодим козаком — запозичено з народної пісні, його мотиви й образи мають численні паралелі в народних піснях.

 

"Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій..." 

(Тарас Шевченко)