Публікації за тегом: Тарас Григорович Шевченко

У приватній колеції виявили раніше невідому акварель Тараса Шевченка. Науковці припускають, що раніше невідомий малюнок може належати до "раннього" періоду творчості Шевченка.

 

 

 

 

Тарас Григорович Шевченко - символ української нації в Канаді. Першою канадською перекладачкою його творів стала журналістка Флоренс-Гамільтон-Рендел Лайвсей.

"Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря."

(Ліна Костенко)

"... Слово мені ставало струменем дощу
у розкриту пащу сухого яру,
а дощ ставав словом, що напуває коріння
лугової трави моєї Батьківщини."

(Василь Голобородько)

"Шевченків край!..
Я весь його сходив
Шляхами гайдамацького повстання.
Розчулено, як хлопчик, млів од див
Невичахлого болю й хвилювання..."

(Дмитро Луценко)

"Блаженна мріє, думонько-дитино,
Колисана ще з молодості літ!
Це ти йому курличеш журавлино
І зболеного кличеш в переліт."

(Михайло Ткач)

"Заходьте, братове,
заходьте в світлицю, братове –
Ми ще у житті не збиралися
разом ніколи.
Ударило в дзвони пророче Шевченкове слово,
Допоки вуста не поснули
і душі іще не схололи..."

(Любов Пшенична)

"Розковую оголені слова
Впівголосу, уголос оглядаюсь,
Щоб хтось би не продав мене, бува,
І я щоб безневинно не розкаявсь,
Стривожений, по батьківській землі
Іду – у серці з думою Тараса..."

(Богдан Столярчук)

"Втомлено схлипує свічка в обіймах руки,
Світло загусле стікає по скроні Тараса.
Знову позую хлопчиною через роки,
Через невитерту шибу прижовклого часу..."

(Микола Тимчак)

"Народе мій, що встав з колін
І сяєш іменем Тараса,
Я чую голос твій, як дзвін,
Що непідвладний волі часу."

(Сергій Рачинець)

"Міг би жити спокійно і мирно,
Малювати, складати пісні.
Тільки ж геній – це завжди безмірність,
І для нього всі рамки тісні..."

(Вікторія Климентовська)

"А в нього були очі сині,
Наче небо Вкраїни бездонне.
І від горя вони потемніли,
Мов від бурі дніпровська вода..."

(Грицько Чубай)

"... Сліпі печерні каземати,
Немов могили у стіні.
А там ,
У рідній стороні, -
Садок вишневий коло хати..."

(Олександр Богачук)

"Пророк. Месія. Все це буде потім.
А поки що – свічадо і свіча.
Печалі присмерк в молодих очах
передчуттям грядущої скорботи..."

(Лідія Рибенко)

"Волинь, Волинь... Невольниця і воля...
Осіння смута, картоплищ дими...
Здається, що оберігає доля
Його межи людцями і людьми..."

(Любов Пшенична)

Вірші про Тараса Григоровича Шевченка від поетів Рівненщини: "На іменини Тараса Шевченка" (Любов Пшенична), "Розковую оголені слова" (Богдан Столярчук), "Офорт 1860 року" (Микола Тимчак), "Пам’яті Шевченка" (Сергій Рачинець), "Міг би жити спокійно і мирно" (Вікторія Климентовська), "А в нього були очі сині" (Грицько Чубай), "Думи в казематі" (Олександр Богачук), "Автопортрет зі свічкою" (Лідія Рибенко), "Кобзар на Волині" (Любов Пшенична).

"Вже скоро вік, як змовкли гами...
Тарас умер. Та чи ж умер?
Не вмер, як в давності Гомер,
Містами, селами, лугами
З людьми ішов, іде тепер."

(Г. Лозенко)

"Скажіть, чого хвилює нас
тепер оцей торбан до болю?  
На ньому грав колись Тарас -
борець за правду і за волю."

(Михайло Чигирин)

Одним з центральних образів, до якого зверталися письменники Сумщини періоду 1941-1943 років – це образ Тараса Шевченка. Для тогочасних поетів він став уособленням Батьківщини.  Читайте вірші про Тараса Шевченка: "Пам'яті Великого Кобзаря" (Лозенко Г.), "Торбан" (Михайло Чигирин).

"Нас у школі учили про різне:
Про найглибші на світі моря,
Про найдальші на світі країни,
Про найвищі вершини гірські…"

(Іван Коваленко)