Віртуальна мандрівка:
1. Станція «Мрія»
2. Поріг Кодацький
3. Поріг Сурський
4. Поріг Лоханський
5. Поріг Дзвонецький
6. Поріг Ненаситець
7. Поріг Вовнизький,
8. Поріг Будило
9. Поріг Лишній
10. Поріг ‒ Вольний
11. Острів Мала Хортиця
12. Острів Велика Хортиця
13. Великий Луг
У розділі представлено віршовані абетки від Марійки Підгірянки, Володимира Нагорняка, Григорія Усача, Оксани Сенатович, Наталі Забіли, Ганни Чубач, Варвари Гринько, Олександра Олеся, Анатолія Камінчука, Надії Репети, Тетяни Бойченко, Ярослава Паладія, Оксани Кротюк, Галини Мирослави, Тетяни Строкач, Ніни Колодяжеої та інших українських поетів та поетес.
Марія Деленко — відома українська поетка та письменниця, яка мешкає у чарівному та неповторному Львові. Пані Марія закінчила свого часу Львівський національний університет імені Івана Франка. Наразі працює директором школи й пише чудові казки та вірші для дітей.
До збірки дитячих віршів Марії Деленко "Мальована скриня" увійшли такі:
Читаймо дві історичні оповідки від Марії Деленко:
«Січляндія» (розповідь про козацьку країну "Запорозька Січ"),
«Осійська Мала Січ» (про козацьку гру «Джура» для молодших школярів).
Хрестоматія містить вірші, оповідки, ребуси, кросворди, цікаві завдання-заморочки, каверзні та хитрі загадки, легенди про козаків, віртуальну мандрівку «Великий Луг». Читачі дізнаються про життя та побут козаків Запорозької Січі, про Дніпрові пороги та їх історію, зможуть пройти іспит козацько-лицарської честі. Словничок-довідничок малого козачка допоможе відшукати відповіді для кросвордів та ребусів. В оповідках та віршах відображено реальні історії із життя сучасних джур молодшої вікової категорії, які брали участь у Всеукраїнському етапі гри «Джура» на базі дитячої турбази у селі Осій Іршавського району Закарпатської області. Ця книга призначена для здобувачів позашкільної освіти, початкової загальної середньої освіти, вихованців гуртків «Джура» молодшої вікової групи, виховників, керівників гуртків військово-патріотичного напряму, педагогів та батьків.
"Підмела зима-бабуся всі стежки, усі доріжки. До куті готує мама пресмачні горішки. Тихо-тихо так морга до зірок сніг. Десь вітер в кучугурах на хвилечку приліг. Місяць хмари розганяє, янголятам помагає. Одягає в срібло нічку, на віконце ставить свічку. В хаті прибрано і чисто, одягнулася бабуся у новесеньке намисто. Данко на сопілці грає, коляду нову вивчає. І Устим часу не гає, гарно іграшки складає. Навіть Барні вимив лапки, не гризе в дідуся тапки..." (Марія Деленко)
До збірки віршів Марії Деленко "Різдводар" увійшли такі: "Зорини", "Святвечірня розмова", "По землі Різдво іде", "Сніг-сніжок", "Кутя", "Свічка", "Дідух", "Дивная новина", "Різдво", "Різдвяна нічка", "Ой колядо-колядочко", "Про дівчинку Зорянку та зірочку Різдвянку", "Вертеп", "Посівальник", "Різдвяні забави", "Щедрий вечір", "Щедрівочка", "Водохреща", "Морозко", "Вітер грав на скрипці", "Стрітення", "Різдвода".
"Надворі хурделиці метуть, всі стежки-доріжки замітають. З вітром наввипередки бавляться, а, може, в жмурки. Жбурляються сніжинками у вікна, попіддашшю шамкотять. А до малого Данилка чомусь так довго не приходить дядечко Сон. Мама кажуть, що тітонька Дрімота вже намазала йому повіки солодкою дрімкою. І Данилко ось-ось засне. Ну і де ж той Сон? Чи теж із хурделицями, метелицями та вітром забарився? А нині ж ніч Святого Миколая! І так хочеться швидше заснути, та щоб ранок хутчіш прийшов, а тоді… а тоді руку під подушку швидко засунеш, а там, може, книжка з гарними малюнками, а, може м’яч, а, може, фарби, олівці, цукерки, а, може, нові черевики, а, може, мобільний телефон із навушниками, а на підвіконні стоятимуть нові санчата чи лижі, а, може… Ну що ж це таке? Дядечко Сон так і не приходить. Ой! А це що за диво? У віконну шибку до Данилка заглядає якийсь хлопчик та посміхається. На ньому – срібляста шапочка та блискучий чи то білий, чи то голубий комбінезон. "Хто ти?" – здивовано запитує Данилко..." (Марія Деленко)
Зміст книги:
Дід Муркіт і дід Воркіт
Киця Миця і котик Муркотик
Запрошення
Де два б’ються — третій користає
У нашого кота
Лиже котик лапку
Хитрий кіт
Котик Воркотик
Кицуня Воркотуня
Музикант коточок
Іхав котик на базар
Нявчик і Гавчик
Грицик, Мурчик, Мицик
В'яже Мурка рукавички
Балабушка
Пригоди Квачика, які відбуваються в усі пору року, - надзвичайно цікаві оповідки як для дітей, так і для дорослих. Читаймо!!!!
"За вікном метуть сніги,
Біло-біло навкруги.
У саду й на вулиці
Вітряниця хмуриться.
По самісінькії вуха
Зодяглись кущі в кожуха,
А в шапки кудлаті –
Яблуні крислаті.
Морозенко-борода
Все у вікна загляда..."(Марія Деленко)
"Жила собі в татка і неньки Яринка – дівчатко гарненьке. А було це так давно, що не можна і вгадати, у якому то селі відбувалося усе те. А село те було гарне дуже. Хати чепурненькі, подвір'я чистенькі, попід вікна квітники та вишневії садки. І жили в тім краї всюди чесні й працьовиті люди. Навесні, коли з'являвся з-під снігу на світ перший зелений горбочок, мами випікали із тіста пташки жайворонки. А діти збиралися у гурточки, брали у руки випечені пташки, піднімали їх високо над головою і йшли довкола села, сповіщаючи про прихід весни піснею: «А вже весна, а вже красна…»..." (Марія Деленко)
"А Б В Г Ґ ДЕЙКА
А Б В Г Ґ Д
Ось абетка в гості йде.
Е Є Ж З
Ждуть солодкого бізе.
И І Ї К –
На кисіль із молока.
Для Л М готовий джем..."(Марія Деленко)
"Десь високо-високо в горах, де зелені полонини, де, мов звивисті стрічки, плаї, де беруть початок чисті джерельця, де і сонечко, здавалось, ближче до землі, жив собі хлопчик Данилко – малий пастушок. Мав він білявого чубчика, сині, мов погідне літнє небо, оченята, рум'яні щоки та прудкі ноженята, які не знали втоми, бігаючи по гірських стежинах. Разом із дорослими вівчарями випасав хлопчик овечок на полонині. От пасе собі Данилко овечки, а рученята все щось майструють та майструють. То сопілочку голосисту, то топірець узорчастий, то тайстрину. Та ще багато чого умів робити хлопчик, усього і не перелічиш. І знали малого майстрика усі люди в довколишніх селах. Любили його, поважали. Та не тільки за рученята умілі, а й за серденько добре та щире. Бо ніколи нікого не кривдив, усім допомагав: чи то пораненій пташці, чи скривдженому дереву, ба, навіть дощовому струмкові, який збився з дороги, зачепився за велику каменюку і кружляв довкола неї, бо ніяк не міг потрапити у русло мами Річки..." (Марія Деленко)
"У маленького Богданка
У торбинці – засіванка.
А іще вона в кишені,
А ще трохи і у жмені.
Нині хлопчик спозаранку
Всім розносить засіванку:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю..." (Марія Деленко)
"У Лічилки справ багато.
Нині в замку цифер свято.
Жде вона усю родину,
Що збереться на гостину.
Перед дзеркалом кружляє,
Нову сукню приміряє.
Треба встигнути прибратись,
Із гостями привітатись." (Марія Деленко)
"Живу у світі Барви й Слова"
(Марія Деленко)
"Землею мандрувало веселе літечко. Побувало всюди: у полі, у лісі, у саду і квітнику, у місті і селі. У торбинці несло вишеньки-черешеньки, сунички, глечик липового меду, пучечок м’яти-любисточку, наперсточок та кольорові нитки, бо ж час від часу після дощу потрібно було веселицю на небі вишивати. За довгий літній день притомилося і присіло під копичкою запашного сіна. Зелений коник Цвікунець взявся його розважати. На маленькій скрипочці вигравав мелодію радості, а Соловейко, замруживши очі, витьохкував на калині для усього світу. Окрайчик сонця сховався за видноколо. Тихо-тихо на землю опускався кучерявчик вечір. Усе темрявою окутав. А всеньке небо зорями засіяв. Літечко зручно вмостилося під копичкою і задрімало, бо ж завтра знову у мандри..." (Марія Деленко)
