Публікації за тегом: Наталя Забіла

"Була собі хатиночка, 
навколо неї пліт.
Жили в хатинці півничок 
і сірий кіт-воркіт.
Кіт зрання та до вечора 
у лісі полював, 
а півник в хаті порався 
та квіти поливав."
(Наталя Забіла)

 

"День за днем,
за тижнем тижні –
непомітно лине час.
Різні зміни дивовижні
відбуваються круг нас.
От зима, весна та літо,
осінь, потім знов зима…
Сивий час летить над світом,
і кінця йому нема."

(Наталя Забіла)

Зміст збірки:   

Жолудик
Двое козенят    
Зайчикові пригоди     
Хто сильніший?     
Лисиця й Журавель     
Зайчата і Свиня     
Мавпочка й горіхи     
Чотири пори року 

До ілюстрованої українською художницею Ларисою Івановою збірки дитячої поезії Наталі Забіли "Стояла собі хатка" увійшли вірші: "Андрійко-школяр", "Дві білки", "По гриби", "Черепаха", "На нашім лузі", "Маслючок", "Лісові загадки", "Клубочок", "Туки-гук!", "Вертольотики", "Водяна красуня", "Синичка", "Вередливі жабки", "Вівчарик", "Два хлопчики", "Мій коник", "Горобчик і Котик", "Стояла собі хатка", "Золотокудра дівчинка", "Кораблик", "Овечка", "Бабусин песик", "Сиділа раз бабуся", "Загадка", "Дбайлива бабуся", "Кривою стежкою", "Три мисливці", "Жоржик-коржик", "Котик-Воркотик", "Ночанка та Дитянка". Ця збірочка складається з віршів та приспівок Наталі Забіли для дошкільнят чи наймолодших школяриків. Частина з них написана за мотивами англійських народних пісеньок.

 

"Очеретяна хатина 
біля річечки була, 
і жила у ній родина
не велика, не мала: 
жабка-дід і жабка-бабка, 
мама-жабка, тато-жабка
і веселе маленя жабенятко-жабеня"...

(Наталя Забіла)

 

Наталя Забіла, як одна з найвідоміших дитячих письменниць, не могла поминути казку. Адже казку найбільше люблять і зовсім маленькі, і старшенькі, і навіть ті, що вже читають повісті та романи. Всі казки, які написала Наталя Забіла, нелегко навіть перелічити. Вони вводять читача в світ веселих пригод. У казках письменниці часом діють давно відомі персонажі (лисиця і журавель, зайчик, білочка, їжачок і т. д.), і сюжети їхні перекликаються з народними сюжетами. Проте, звучать ці твори зовсім по-новому. Для них характерні «щасливі» закінчення. І не тому, що Наталя Львівна ладна поминати гострі, суворі і навіть жорстокі моменти в житті. Ні, вона їх не поминає, але художньою логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець. Життєствєрдність, допомога дужчого слабшому, любов до справедливості, до світла і тепла — ось мистецький світогляд Наталі Забіли, який лежить в основі не тільки її казок, а й усієї творчості. (Валентин Бичко)

Наталя Забіла - улюблена українська письмениця усіх малюків України. Її цікаві вірши, казки, оповідання знають всі діти. Народилася Наталя Львівна 5 березня 1903 року у Петербурзі. У ії родині любили мистецтво – живопис, музику, літературу. Мати часто читала дітям вірші, які знала напам'ять. Тому Наталя змалку цікавилася літературою. У 1917 році майбутня письменниця разом із сім'єю переїхала в Україну, до селища Люботина, що на Харківщині. Тут пані Наталя працювала вчителькою. У 1924 році, коли Наталя Забіла ще  вчилася в Харківському інституті народної освіти, вона надрукувала свої перші вірші. Потім все частіше її вірші стали з'являтися на сторінках багатьох українських газет та журналів. А згодом вийшли друком і перші її книжки.  Майже всі книги Наталі Забіли написані для юних читачів, але і старше покоління із задоволенням читає-перечитує її чудові твори.

Збірка дитячих віршиків Наталі Забіли "І читати, й рахувати!" : "Анрійко-школярик", "Весела абетка", "Лічилочка", "Веселий рахунок", "Три вишеньки", "Будинок казковий, п'ятиповерховий", "Найкраще число", "Дев'ять квоччиних діток", "Десять яблучок".

Зимові віршики Наталі Забіли для дітей: "Перша ялинка", "Випав сніг", "Зима", "В лісі", "Зайчикова ялинка", "Пісенька".

"Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд, 
скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят.
Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг!
— У свою хатинку в гості я сьогодні кличу всіх! 
У моїй малій хатинці, на ялинці між гілок, 
наготовлено гостинців для звіриних для діток!.."

(Наталя Забіла)

 

"Ой розгулялись взимку віхоли,
до вікон хатку замели,
де під солом'яною стріхою
дідусь із бабою жили.

Біля віконця якось ввечері
сиділи вдвох собі старі
та милувалися малечею,
що розважалась у дворі..." 

(Наталя Забіла)

 

"Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.

— Старший буде той із нас,
каже брат до брата, -
хто людину зможе враз
до кісток пробрати!.."   (Наталя Забіла)

 

"От колись ведмідь угледів,
як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.

До старого він підходить,
каже: „Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,
будем нарівно ділить..."

(Наталя Забіли)

 

"До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.

Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить,
у ворота стукотить..."

(Наталя Забіла)

 

"Якось каже дід бабусі:
— Розпали вогонь в печі
та для нашої Ганнусі
ти плискачика спечи.
Замісила баба тісто
і плискачика спекла,
а тоді, щоб трохи вистиг,
на віконце віднесла...."

(Наталя Забіла)

 

"Оселились біля річки
сірий зайчик та лисичка.
Зайчик —в хатці луб'яній,
а лисичка — в крижаній..."

(Наталя Забіла)

 

 

 

"Біла шубка" Наталі Забіли  - казка про хвалькуватого зайчика.

"Десь жила собі лисичка,
тим відома між звірят,
що була у неї звичка
глузувать з усіх підряд.

Глузувала із сороки,
що у неї білі боки.
Насміхалася з жука —
в нього роги, як в бика..."
(Наталя Забіла)

 

"Мильна булька невеличка,
соломинка й черевик
йшли по лузі.
Бачать — річка.
Як добратись на той бік?.."

(Наталя Забіла)

 

 

 

"Була на світі дівчинка
і братік Івасьок.
Пішла гуляти дівчинка
із братіком в лісок.

Поклала спати братіка
під кущик на траві
й пішла збирати ягоди
та квіти лісові...."

(Наталя Забіла)