Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
94. ЩО ТАКЕ ВЛАДА ПЕДАГОГА, У ЧОМУ ВОНА ПОВИННА ВИЯВЛЯТИСЯ
Це одна з найтонших і найменш досліджених проблем виховання. Проблема влади людини над людиною. Влади старшого над молодшим. Серед того фонду виховних засобів, які є в розпорядженні педагога, його влада над дітьми — найпотрібніший, найзагальніший, найбільш всеохоплюючий і водночас найгостріший і небезпечний засіб. Це інструмент, різець, яким можна виконати найтоншу, непомітну операцію, але можна й роз’ятрити рану. Різець небезпечний і разом з тим потрібний. Інструмент, який випробовує волю й витримку вчителя, утверджує мужність і мудрість і водночас може розбестити, спотворити людську душу вихованця,— все залежить від того, як користуватися цим інструментом, з якими душевними спонуками підходити до людини. З кожним роком я все більше переконувався, що влада над дітьми — це одне з найважчих випробувань для педагога, це критерій, показник його педагогічної культури.
Переступаючи поріг школи, вирішуючи присвятити своє життя благородній місії творення Людини, пам’ятайте, мій друже, що перед вами може виникнути небезпека опинитися в полоні примхливих, скороминучих колізій настрою. Бути річкою, в якій зливаються гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень — це одна з вічних віток педагогічної майстерності. Зав’яне вона — усі книжні знання педагога перетворяться в прах.
Коли одна людина безмежно довіряє іншій, вона якоюсь мірою стає беззахисною. Я все своє педагогічне життя думаю над цією істиною. Довір’я дитини до хорошого педагога якраз і буває безмежним. Коли дитина переступає поріг школи і стає вашим вихованцем, вона безмежно вірить вам, кожне ваше слово для неї — свята істина, ви для дитини — вищий взірець мудрості, розуму, моральності. Дорожіть довір’ям, а отже,— беззахисністю дитини — нехай ця педагогічна мудрість стане для вас критерієм самовиховання. Педагогічне безкультур’я, неуцтво починаються там, де вчитель через свою обмеженість прагне перетворити Дитячу беззахисність у клітку, куди він заганяє маленьке пташеня і робить з ним те, що йому заманеться. Нерозуміння дитячої беззахисності — одна з головних причин незавидного становища вчителя, який зрештою втрачає владу над дітьми — адже людину не втримаєш, як пташеня, в клітці.
Ви лише тоді маєте право бути наставником, вихователем, коли, розуміючи й серцем відчуваючи безмежне дитяче довір’я і неминучу в зв’язку з цим дитячу беззахисність, владу свою над дитиною будуєте на цьому довір’ї і цій беззахисності. Тут треба вдуматися, серцем вслухатися в те, що ж це таке — безмежне довір’я. Може, дитина свідомо відмовляється від усього особистого, сліпо довіряючи вам, педагогові; можливо, вона все робить для того, щоб відмовитися від особистої волі, утіх, задоволень?
Ні, справа стоїть зовсім не так. Дитяче довір’я, яким би безмежним воно не було,— це довір’я істоти, яка прагне до духовного багатства, багатогранності особистого життя — до багатства вражень, думок, естетичних насолод, до багатства спілкування з людьми. Дитині хочеться, щоб хтось старший, мудрий, який має життєвий досвід, узяв на себе турботу про її благо.
Бережіть, як неоціненне багатство, це бажання. Поки воно є, шлях до дитячого серця перед вами відкритий. Джерело дитячого бажання бути хорошим, якщо хочете, й полягає в цьому — берегти дитяче прагнення до того, щоб ви стали другом і наставником.
Безмежно довіряючи педагогові, дитина серцем відчуває, що її старший друг знайде вихід із становища, яким би нелегким воно не було...
Як треба дорожити безмежним дитячим довір’ям, яким мудрим, люблячим захисником дитини треба бути вихователеві, щоб між ним і дітьми завжди зберігалась гармонія людських, щирих, доброзичливих стосунків. Якою мудрою має бути влада педагога над людиною. Не забувайте ні на мить, що дитина — така сама людина, як і ви. Бережіть дитяче довір’я, бо воно — це і є любов дитини до педагога — якраз у цьому осереддя мудрої влади педагога над дитиною. На цьому довір’ї тримається прагнення дитини знаходити і знайти захист у вихователя. Дорожіть, як неоціненним скарбом, цим дитячим прагненням. До того часу, поки дитина дивиться з надією на вас і вірить у вас, ви - справжній вихователь, наставник, ви - учитель життя, ви - авторитет, живе втілення життєвої мудрості, ви - друг, товариш. Пам’ятайте, що ці речі дуже тендітні, їх легко зруйнувати. Якщо ви зруйнували їх, вам як вихователеві настав кінець. Ви будете наглядачем, а не вихователем.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 638 - 640.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.