Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
78. РІЗНОВІКОВІ КОЛЕКТИВИ НЕ МОЖНА БУДУВАТИ НА ПУСТОМУ МІСЦІ
Звичайно, матеріальні, господарські відносини породжують відносини іншого виду — духовні. Чим цікавіша праця, що становить саму суть господарських відносин, тим глибшими можуть бути духовні відносини між вихованцями різного віку. Праця ж стає цікавою тоді, коли дитина
й підліток, підлітки і юнаки, які працюють в одному колективі, керують машинами й механізмами, оволодівають складними практичними уміннями й навичками, передають один одному знання й досвід — це і є духовні відносини. Без трудового захоплення, без жадоби знань, без спільної діяльності, що являє собою оволодіння порівняно складними уміннями і навичками, різновіковий колектив як інструмент виховання — неможливий. Але якщо вам удалось досягти злиття праці й духовного життя вихованців різного віку, тоді у вас з’являється нове, дуже сильне джерело впливу колективу на особистість.
Суть цього виховного впливу полягає в тому, що дитину й підлітка, підлітка й юнака приваблює одне до одного спільність інтересів, здібностей, нахилів, покликання. Риси особистості при цьому виражаються в конкретній діяльності. Виховний ефект різновікового колективу полягає в тому, що під впливом яскравого позитивного прикладу дитина, підліток усвідомлює, якою людиною вона хоче стати, у них з’являється прагнення досягти ідеалу, взірця. Поза духовними відносинами, що виникли на основі цікавої, захоплюючої праці, прагнення стати такою людиною взагалі не може виникнути й оволодіти думками й почуттями вихованця.
Різновікові трудові — їх можна назвати ще й творчими — колективи повинні бути справою добровільною. Тут недопустиме будь-яке прикріплення одного учня до другого. Юнаки та дівчата дуже тонко відчувають здібності, нахили, покликання, вони ніколи не виділять у бригаду механізаторів або рослинників того, хто не цікавиться відповідною працею.
Є різновікові колективи й іншого виду. У період літніх канікул наші вихованці, як правило, нікуди не їдуть — умови відпочинку в селі прекрасні. На кожній вулиці, на кожному кутку у нас є осередки народної педагогіки. Так називаються маленькі школи народного виховання. Душею кожної з цих шкіл є людина, яка палко любить дітей. То або ветеран виробництва, що пішов на відпочинок, або ж молодий робітник чи службовець, для яких спілкування з дітьми — радість, повнота духовного життя. У себе в колективі ми називаємо таких людей охоронцями осередків народної педагогіки. Їх виховний вплив величезний: краса створюється тільки красою, людина твориться тільки людиною.
Третина століття роботи в школі переконала мене в тому, що людина найкраще виховується тоді, коли вона виховує інших, турбується лро іншу людину. Наш педагогічний колектив прагне того, щоб уже в роки отроцтва кожний вихованець виявляв сердечну турботу про маленьку дитину. Чуйність, співчутливість, турбота про дитину — ці почуття с благородною емоційною основою підліткового і юнацького колективу. Чим активніше виражаються ці почуття в діяльності, тим ніжнішим і мужнішим стає серце хлопчика і юнака, тим більше жіночості в серці дівчинки й дівчини.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 586 - 589.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.