Василь Сухомлинський
СТО ПОРАД УЧИТЕЛЕВІ
65. ЯК ВИХОВУВАТИ ВМІННЯ ПІДКОРЯТИСЯ Й КЕРУВАТИ. ЯК ВИХОВУВАТИ В ДУСІ ВИСОКОЇ ВИМОГЛИВОСТІ
Якщо всебічний розвиток вихованців відбувається в багатьох колективах (а я розповів ще далеко не про всі), то створюється такий етап, коли кожний старший учень — керівник, вихователь; багато юнаків набувають досвіду керівництва. При цьому керівництво виступає як величина похідна від діяльності. Воно ніби зароджується в процесі діяльності. Найчастіше керівника вибирають тоді, коли він уже показав себе на ділі як майстер своєї справи. Такому керівникові діти охоче підкоряються, тому що в даному випадку підкорення рівнозначне бажанню стати сьогодні кращим, ніж був учора.
Підкорення й керівництво поза активною діяльністю, на яку надихає весь колектив єдина мета, у школі неможливі. При цьому дуже важливо, щоб діяльність, на якій ви виховуєте колектив у дусі високої вимогливості, мала яскраво виражений суспільний, громадянський смисл.
Підкорення — це насамперед наказ самому собі. Цей вольовий акт вимагає високої свідомості. В юнацькі, підліткові й тим більше в дитячі роки зрозуміти високу мету діяльності (а суспільна, громадянська мета — завжди висока) людина може лише тоді, коли до неї дійде не тільки смисл діяльності, але й емоційний підтекст. Вольовий акт підкорення відбувається лише там, де є емоційний акт самопідкорення, простіше кажучи, дитина, підліток свідомо підкоряються слову свого товариша тоді, коли підкоряються власному серцю. Винятково важливо в цій тонкій справі, щоб воля керівника грунтувалась на благородній морально-емоційній основі; іншими словами, щоб керівник закликав колектив до діяльності, яка за самим своїм характером є служінням людям, суспільству. Тут ми бачимо тісний зв’язок між усіма наріжними каменями колективу — ідейною, інтелектуальною, емоційною й організаційною спільністю. Якщо вихованець у майбутній діяльності бачить те, що хвилює його серце, підносить його,— він не може допустити навіть думки про те, щоб не підкорятись волі — наказу, вимозі керівника.
Оь чому я раджу молодому педагогові:
До підкорення ведіть своїх вихованців через моральне, ідейне багатство праці. Хай вимога, наказ керівника зливаються для вихованців з голосом їх власної совісті. Хай, виховуючи працю великої громадської значущості, завтрашній громадянин відчуває громадянське начало в своїй праці вже сьогодні, хай він бачить себе очима своїх ровесників і старших товаришів, хай колектив виражає в своїх правилах, нормах, вимогах ідеали суспільства — великого колективу всіх трудівників нашої країни.
Відтоді, як мій колектив маленьких школярів уже може, ділячись на певпі об’єднання (групи, ланки), виконувати самостійно суспільно-корисну працю, я домагаюсь того, щоб у цій праці була яскрава ідейна серцевина, щоб кожна дитина не тільки розуміла, але й відчувала високий характер своєї діяльності.
* Текст адаптовано
За матеріалами: В.О. Сухомлинський. Сто порад учителеві. Вибрані твори в п'яти томах. Том другий. Видавництво "Радянська школа", 1976, стор. 568 - 569.
Більше порад від Василя Сухомлинського:
Василь Сухомлинський, "Сто порад учителеві"
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.