"У весни бадьорі кроки!
Йде весна стрімким потоком
Від бадьорого струмочка
До широкого ставочка."(Наталя Карпенко)
"Нас бабуся Катерина
Запросила на гостини.
Увесь тиждень засмагали
І бабусі помагали."(Наталя Карпенко)
Новорічна пісня для дітей (слова Юлії Хандожинської, музика Миколи Ведмедері). Текст, ноти.
"Чарівник до нас спустився,
Новий рік не забарився,
Це не вірші, це не казка,
Це із неба Божа ласка.
Б'ють куранти і салюти,
Новий рік стрічають всюди,
Світом гомін покотився,
Новий рік сніжком умився."(Юлія Хандожинська)
Різдвяна пісня "Коляда", "Новий рік", "Зима", "Сніжиночка", "Морозець", "Рушничок", "Мамина казка" - пісні для дітей, створені харківським композитором Миколою Ведмедерею і поетесою Юлією Хандожинською з Вінниччини. Тут надаються і слова пісень, і ноти. Тож, беріть їх та співайте – усі, хто прагне виконувати гарні українські пісні!
"Босоногий ранок" – пісня на слова Ксенії Бондаренко (музика – Миколи Ведмедері), текст та ноти
"У садочку квіти
Танцювали з вітром,
Щебетала пташка
Пісеньку мурашкам,
Сонечко з проміння
Плело павутиння,
Хмарки підростали,
Неба синь вкривали..."(Слова Ксенії Бондаренко
Музика Миколи Ведмедері)
"Наш перший дзвіночок,
Наш перший дзвіночок,
Тебе пам'ятати ми будем завжди,
Назавжди залишили ми дитсадочок,
До школи, до тебе, сьогодні прийшли!..."(слова Юлії Хандожинської)
"А на Україну вже весна прийшла,
Високо у небо сонце підняла.
Квіточки барвисті в трави заплела,
Щоб розквітла наша матінка–земля."(Юлія Хандожинська)
Єлизавета Кіпніс. "Заспіваймо, малюки!" (нарис про життя та творчість композитора Миколи Ведмедері)
""Заспіваймо, малюки" - таку назву має одна з багатьох збірок пісень для дітей, музику для яких написав Микола Олексійович Ведмедеря, самобутній композитор, відомий в усій Україні. Народився Микола Ведмедеря 28 жовтня 1952 року в селі Юрченково Чугуївського району на Харківщині в селянській родині. Дитинство та рання юність майбутнього композитора минали неподалік, серед вільної природи, на хуторі Бугаївка Шевченківського району. У сім'ї поважали музику. Дядько Іван добре грав на балалайці, тітки разом із матусею Парасковією Григорівною співали українських народних пісень. У сімейній скрині лежала гармоніка, від часу вона розсохлася. Побачивши зацікавленість племінника, дядько Олексій відремонтував інструмент у Харкові, а далекий родич, який приїздив у Бугаївку, показав Миколі, як грати. Відтоді гармоніка стала для хлопця жаданою забавою..." (Єлизавета Кіпніс)
