22 травня - день народження Марка Лукича Кропивницького, українського письменника, драматурга, театрального актора

Марко Лукич Кропивницький - яскрава особистість. Він був наділений унікальною різнобічною обдарованістю: не тільки класик драматургії, геніальний актор, режисер-реформатор, засновник театру світової слави, а й відомий поет, композитор, диригент, співак, перекладач; не лише талановитий організатор і керівник театру, а й чудовий педагог, який відшукував у народі таланти і копіткою працею виховував iз них майстрів професійної сцени. Він до того ж був чудовим майстром слова, палким публіцистом, який міг захопити своїми виступами слухачів, піонером реалістичного художньо-декоративного мистецтва, засновником театру для дітей, єдиного на той час на теренах всієї російської імперії. Як продовжувач традицій великого Кобзаря, Марко Кропивницький, відчуваючи загрозу зникнення українського етносу, небезпеку розчинення його в панівної російській нації, усе життя своє присвятив боротьбі за духовне визволення української нації. Засобами мистецтва, як драматург і актор, палким мистецьким словом він пробуджував національну свідомість народу, закликав його зберігати і відстоювати свої культурні надбання. Театр Кропивницького був тоді справжнім джерелом української культури. До складу цього колективу увійшли такі відомі в майбутньому майстри української сцени: М. Заньковецька, М. Садовський, Л. Линицька, П.Саксаганський, І. Карпенко-Карий, Г. Затиркевич, М. Садовська-Барілотті. То були найкращі акторські сили українського народу, з яких Кропивницький виплекав славнозвісних зірок світової сцени. Не дарма сучасники називали його Батьком українського театру.

Народився Марко Кропивницький 10 (22) травня 1840 року в селі Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер село Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області) в родині управителя маєтків поміщика Фундуклія Луки Івановича Кропивницького, що походив із збіднілих дворян і Капітоліни Іванівни Дубровинської - з роду біглого кріпака-музиканта.
   Протягом кількох років малий Марко був на становищі наймита у панів, до яких віддав його батько "у науку". В дитинстві співав у церковному хорі, мав чудовий альт. Жив у Бобринці в будинку бабусі Уляни Дубровинської, де і навчився грати на музичних інструментах.
   В юнацькі роки захопився театром, згодом брав участь у виставах аматорського гуртка, що діяв у Бобринці.
   У 1856 році Марко Кропивницький закінчив Бобринецьке повітове училище. З липня 1861 року знаходиться на державній службі.
   У 1862 - 1863 роках він робить спробу продовжити освіту і стає вільнослухачем Київського університету. Під час навчання працював ночами над своєю першою п'єсою "Микита Старостенко". Всього за життя Марко Кропивницький написав понад 40 п'єс.
   З 1864 по 1871 рік Марко Кропивницький працює на канцелярських посадах державних установ міст Бобринця і Єлисаветграда.
   У 1871 році, після смерті батька, Марко Лукич подає у відставку, продає майно у Бобринці і незабаром вступає на професійну сцену.
   Наприкінці 60-х років ХІХ століття в Бобринці Марко Кропивницький знайомиться та одружується з Олександрою Костянтинівною Вукотич (1852 - 1880 рр.). З нею у шлюбі він мав доньку Марію (1875 - 1910 рр.) та прийомного сина Костянтина (1870 - 1919 рр.).
   Тривалий час (близько 20 років) Марко Лукич живе в будинку Зайковських у місті Єлисаветград (М.П. Зайковська доводилась тіткою дружині Кропивницького).
   Близько 40 років життя Марка Лукича Кропивницького віддано професійному театру. За цей час майстер створив десятки типових образів у драмі, комедії, трагедії.
   До 1881 року Марко Лукич працював в російських трупах актором і режисером, набув слави і визнання в таких містах, як Одеса, Харків, Єлисаветград, Кременчук. Його помітили і відзначили в Петербурзі (1874 р.), у Галичині (1875 р.). Продовжував літературну діяльність ("Помирились", 1869 р., "За сиротою і бог з калитою", 1871 р., "Невольник", 1872 р., "Безпочвенники", 1878 р. та інші).   

Переживши страшні часи дії царського Ємського указу 1876 року про заборону українського слова, у 1882 році у Єлисаветграді уже відомий актор і режисер організує і очолює першу професійну українську трупу, до якої увійшли Марія Заньковецька, Михайло Садовський, з 1883 року - Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Іван Карпенко-Карий, Ганна Затиркевич-Карпинська.
   Свої виступи новостворена українська трупа розпочала на сцені театру у місті Єлисаветград 27 жовтня 1882 року. Уже перша вистава "Наталки Полтавки" за п'єсою Івана Котляревського викликала захоплення публіки, що засвідчила рецензія в газеті "Єлисаветградський вісник" (29.10.1882 р., № 118). Надалі українські актори під орудою Марка Лукича Кропивницького виступали з незмінним успіхом і здобували все більше шанувальників і однодумців.
   У серпні 1883 року директором трупи Кропивницького став Михайло Петрович Старицький. Кропивницький залишився провідним актором і режисером, більше часу віддавав творчій роботі. Його п'єси "Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж павук", "По ревізії", написані у 1882 році, стають окрасою репертуару цього театру.
   У 1885 році з цієї трупи утворюється два нових колективи: під керівництвом Кропивницького і Старицького.
   Кращі сили тодішнього українського театру, зібрані у трупі Марка Кропивницького, під час гастролей 1886 - 1887 років підкорили глядача Петербургу і Москви.
   Театральні міжсезоння Кропивницький проводить в Єлисаветграді у будинку Зайковської. Тут від другого шлюбу з лікарем Надією Василівною Гладушенко (1859 - 1922 рр.), у нього народжується донька Олександра (1888 - 1969 рр.), згодом відома співачка опери і оперети.
   У 1889 році Кропивницький для своєї нової родини купує на Харківщині хутір, який називає "Затишком". Тут народжуються молодші діти Володимир і Ольга, проходять останні 20 років життя.
   Наприкінці ХІХ століття Марко Лукич Кропивницький виступав з двома новими театральними колективами. Він створив їх з числа маловідомих акторів, аматорів. Під його впливом блискучими зірками української сцени стали Л. Лінницька, Ф. Левицький, Є. Зарницька, О. Суслов, Д. Гайдамака, І. Мар'яненко.
   У роботі зі своїми колективами режисер Кропивницький домагається злагодженого акторського ансамблю, життєвої і художньої правди на сцені.
   Майстер перевтілення, актор Кропивницький створює десятки сценічних шедеврів. Серед них: Виборний в "Наталці Полтавці" Івана Котляревського, Хома Кичатий в "Назарі Стодолі" Тараса Шевченка, Карась в "Запорожці за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського, Йосип Бичок у власній п'єсі "Глитай, або ж павук" та інші.
Мистецтво українських акторів вітають у Грузії (виступи 1890 року), Молдавії (1898, 1901 роки), Білорусії (1899 рік).
   У 1900 - 1903 роках Марко Лукич працює в об'єднаній трупі корифеїв. На деякий час через прогресуючу хворобу слуху він опиняється відстороненим від звичного акторського життя. Живе на хуторі "Затишок", займається громадською діяльністю, піклується організацією на хуторі школи для дітей і дорослих.
   Відомий Марко Кропивницький і як організатор першого на Україні дитячого театру. Для нього у 1907 році він пише п'єси "Івасик Телесик" і "По щучому велінню".
   В останні роки свого життя Марко Лукич активізує акторську діяльність, виступає у трупах Сабініна, Суслова і Колісніченка.
   Останніми місцями виступів М.Л. Кропивницького у театральний сезон 1910 року стали міста Акерман і Одеса. В Одесі Марко Лукич був вимушений вибачитись перед глядачами за погане самопочуття і незмогу грати.
   8 квітня 1910 року (21 квітня за новим стилем) Кропивницький виїхав додому на хутір "Затишок" і у дорозі помер від кровозливу у мозок. Вся Україна сумувала з приводу смерті "Батька українського театру". Похований Михайло Лукич Кропивницький у місті Харкові.

На відео: живий голос Марка Кропивницького та документальнтй фільм про иття та творчість письменника.