Публікації за тегом: Іван Франко

Вершиною прози Івана Франка є повість «Boa constrictor» (1878 р.). У ній автором уперше відображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості.  Вперше повість надруковано в журналі «Громадський друг» (1878, № 2) та збірках «Дзвін» і «Молот». У 1884 році повість вийшла окремим виданням під назвою: "Boa constrictor. Повість Івана Франка." На нашому сайті повість «Boa constrictor» подається за виданням 1884 року. 

"Завтра Новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам'ятковий день. І я надумав стрітити його незвичайно, празнично.  Ха, ха, ха! Празнично! Що таке празничне стрічання Нового року? Шумне товариство, молоді жіночі голоси, мов срібні дзвоники. Старші панове гудуть, мов дуби в теплому вітрі. Світло салону. Звуки фортеп'яна. Хор, пісні, сола... Декламація, брава, оплески. Жарти. «Кришталева чаша, срібная криш...» Наближається північ. Починає бити дванадцята....." (Іван Франко)

"Олександер Великий весь світ звоював
І отсе в Вавілоні мов бог раював.
А побожний аскет вік в пустині прожив
І молитвою й постом богині служив..."

(Іван Франко)

"Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!.."

(Іван Франко)

"Вічний революціонер –
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, –
Він живе, він ще не вмер..."

(Іван Франко)

«Іван Вишенський» – поема Івана Франка, написана ним у 1900 році. Поема присвячена Агатангелу Кримському і розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського. «Іван Вишенський» постає як філософська поема, постать Івана надто суперечлива. З одного боку, він бажає добра Україні, бажає запобігти масовому «покатоличенню», прагне допомогти своїм братам у боротьбі, а з іншого, бажає віднайти суть життя, наблизится до Христа. Саме тому він робить вибір, який протирічить його почуттям до України – обмежує своє існування печерою."

"Браття, чи ж би не було се впору
Старим словом і складом зачати
Сумну пісню про Ігоря похід,
Про Ігоря, Святославля сина..."

(Іван Франко)

Повість "Захар Беркут" була надрукована вперше в 1883 році в журналі «Зоря» №№ 7-15. Того ж року у Львові повість вийшла окремим відбитком з журналу. Повість Івана Франка викликала широке зацікавлення громадськості, її прихильно сприйняла і критика.

 

"Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя..."

(Іван Франко)

Віршована казка "Абу-Касимові капці" та казки Івана Франка зі збірки "Коли ще звірі говорили": "Як синиця хотіла море спалити", "Фарбований Лис", "Мурко і Бурко", "Три міхи хитрощів",  "Війна між Псом і Вовком", "Лисичка-кума", Лисичка і Журавель", "Королик і Ведмідь", "Ворона і Гадюка", "Заєць та Ведмідь", "Лис і Дрозд", "Вовк - старшина", "Заєць та іжак", "Як лисиця сама себе перехитрила", "Лисичка і Рак", "Осел і Лев".

 

У цю добірку входять глибоко ліричні поезії Івана Франка з його збірок "Зів'яле листя" та "Із днів журби", такі як: "З усіх солодких, любих слів", "Не знаю, що мене до тебе тягне", "За що, красавице, я так тебе люблю", "Не можу забути", "Де я не йду, що не почну", "В парку є одна стежина", "Раз зійшлися ми случайно", "Так, ти одна моя правдивая любов", "Твої очі, як те море", "Я не надіюсь нічого", "Не раз у сні являється мені".