Публікації за тегом: Зима

Богдан Теодор Нестор Лепкий - одна з вершинних постатей в історії українського красного письменства і культури, розвою національного духу, гордість народу. Це - видатний поет, прозаїк, критик, видавець, перекладач, історик літератури, літературознавець, громадсько-культурний діяч, художник, публіцист.

Вірші про зиму від Михайла Стельмаха: "Йде зима", "Зимою".

"На початку зими ходити Олесеві до школи можна двома стежками: одна бором, друга — річкою. Сюди зручніше, та в зазимки лід на річці тоненький, так і зяє чорною прірвою. Тому кожного разу, коли Олесь виходить з дому, мати наказує йому: "Гляди ж, сину, річкою не йди. Там ще лід молодий. Олесь смирно стоїть біля порога, слухає. Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ..." (Григір Тютюнник)

 

 

 

"Все у зелені довкола: 
Пасовище і поле. 
Мчать струмочки до ріки, 
Ліплять гнізда ластівки. 
І в сороки новина, 
Сповіщає всіх вона: 
Наближається весна!" 

(Ігор Січовик)

"За вікном біліє ковдра після ночі.
Без кінця цим милуватися бажаю.
Біле все аж засліпило мені  очі.
Хтось іде о шостій ранку до трамваю."

(Геннадій Деснянський)

"Подивись, немов жива,
Наша баба снігова!
Ми гуртом її зліпили
На подвір'ї дитсадка..."
(Василь Шаройко)

"Любов до пісні, до людини, до землі, що дала Андрію М'ястківському життя і прилучила до джерела поезії, позначається на всьому, що вийшло з-під пера поета. Прочитайте його вірші, й ви пройметеся красою навколишнього світу, зрозумієте мову трав і дерев, збагнете життя лісу й саду і ще більше пристанете серцем до всього живого й сущого."  (Анатолій Костецький)

Віршики Андрія М'ястківського про зиму: "Січень", "На льоду", "Іде дід через лід, "Метелиця", "Морозику, морозику", "Січнева ніч", "Випав сніг".

"Ой розгулялись взимку віхоли,
до вікон хатку замели,
де під солом'яною стріхою
дідусь із бабою жили.

Біля віконця якось ввечері
сиділи вдвох собі старі
та милувалися малечею,
що розважалась у дворі..." 

(Наталя Забіла)

 

"Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.

— Старший буде той із нас,
каже брат до брата, -
хто людину зможе враз
до кісток пробрати!.."   (Наталя Забіла)

 

"Біла шубка" Наталі Забіли  - казка про хвалькуватого зайчика.

"По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі  навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.

Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну...."   (Наталя Забіла)

 

У збірочці Марійки Підгірянки "Грай, бджілко" опубліковані віршики: "Ку-ку", "Грай, бджілко", "Юрчик і кізонька", "Зайчики на стіні", "Гості синиці", "Та Оленка, та маленька", "Прийшла осінь", "При дорозі", "Мати", "Діти й пташенята".

"Добрий вечір тобі, пане господарю", "Добрий вечір, щедрий вечір", "Щедрий вечір".

"Нова радість стала", "А Пречиста Діва по світу ходила", "Бог предвічний", "Бог ся рождає", "В Вифлеємі днесь Марія", "В Вифлеємі новина", "Вітай, Ісусе", "Во Вифлеємі нині новина", "Возвеселімся всі купно нині", "Вселенная, веселися!", "Дивная новина: Нині Діва Сипа", "Землю Юдейську", "На небі зірка", "Небо і земля нині торжествують", "По всьому світу стала новина", "Свята ніч", "Спи, Ісусе, спи".

Окремий  цикл  величальних  пісень,  приурочених  до  зимових  свят, складають  колядки  та  щедрівки  -  аграрно-магічні  пісні  святкового  обходу  дворів.  Серед  календарно-обрядових  пісень  вони  відзначаються  жанровою  своєрідністю,  урочисто  піднесеним  тоном,  емоційно-романтичним  забарвленням.

 У  скарбниці  української  народної  поезії  від  давнини  збереглися календарно-обрядові  пісні.  Вони  нерозривно  пов’язані  з  певною порою  року,  відповідними  звичаями  і  сільськогосподарськими  роботами.  Зустріч  нового  року  і  весни,  проводи  літа  і  збирання  врожаю завжди супроводжувались  ритуальними  діями,  піснями,  іграми,  хороводами.  Різноманітні  за  змістом  і  формою,  характером  і  часом  виконання,  колядки,  щедрівки,  веснянки,  петрівки,  русальні,  купальські та  жнивні  пісні  відображають  свята  і  будні  давнього  українського села.  Впродовж  віків  у  них  втілювались  мудрість  і  досвід  народу, його  духовне  багатство,  морально-етичні  та  естетичні  ідеали.

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам'ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).

"У однієї вдови та було дві доні, в котрих одна була гарна на вроду й працьовита, а друга гидка й лежень. Гидку й лежнювату дочку вдова любила й жалувала, бо то була її рідна дочка, а на другу раз-у-раз накидала всяку важку працю й тримала її в хаті за попихача. Бідній дівчині доводилося щодня сидіти біля криниці на великому шляху та все прясти..." (Брати Грімм)

 

Здавалося б, про здорову їжу для дітей писано-переписано. Та й основні продукти харчування є незмінними протягом десятиліть і століть – що нового і корисного можна вигадати? Хліб, молоко, м’ясо… Проте, як стверджують дієтологи, важливо не лише що і коли їсти, а і яка температура має при цьому бути на вулиці…