На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

14 травня - день народження відомого українського письменника Василя Стефаника


Василь Стефаник увійшов у історію світової новелістики як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства. Його ім’я можна поставити поряд із іменами найвидатніших новелістів світу. Стефаник-новеліст витесував пам’ятник людському терпінню й стражданням, тяжким, як камінний хрест...

 
14 травня - день народження відомого українського письменника Василя Стефаника
Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русові (тепер Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина. У 1883 році він вступив до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу брав участь у роботі гуртка гімназичної молоді, який проводив громадсько-культурну роботу серед селян, наприклад, організовував читальні. Ще в гімназії Василь почав писати. У 1888 — 1889 pоках у співавторстві з Лесем Мартовичем він написав оповідання «Нечитальник» та «Лумера». У 1890 році його було звинувачено в нелегальній громадсько-культурній роботі. Змушений залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії, де також брав участь у громадському житті, Стефаник став членом таємного гуртка молоді, познайомився з Іваном Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
1892 року він закінчив гімназію, вступив на медичний факультет Краківського університету, але замість навчання медицині поринув у літературне та громадське життя Кракова. Тут існувало товариство студентів-українців «Академічна громада». Більшість студентів, які належали до нього, тягнулися до радикальної партії. До них приєднався і Стефаник. У цей час він активно співпрацював з українськими періодичними виданнями як публіцист. Протягом 1893 — 1899 років в органах радикальної партії «Народ», «Хлібороб», «Громадський голос» та «Літературно-науковому віснику» Василь Стефаник надрукував ряд статей: «Віче хлопів мазурських у Кракові», «Мазурське віче у Ржешові», «Мужики і вистава», «Польські соціалісти як реставратори Польщі od morza do morza», «Книжка за мужицький харч», «Молоді попи», «Для дітей», «Поети і інтелігенція». У 1896 — 1897 pоках він створив низку поезій у прозі і намагався видати їх окремою книжкою під заголовком «З осені». Але підготовлена книжка не зацікавила видавців, і письменник знищив рукопис. Кілька поезій у прозі, що лишилися в архівах друзів Стефаника, були опубліковані після його смерті («Амбіції», «Чарівник», «Ользі присвячую», «У воздухах плавають ліси», «Шродиик до бога ридав», «Вночі» та ін.).
У 1897 році у чернівецькій газеті «Праця» з’явились перші реалістичні новели Стефаника: «Виводили з села», «Лист», «Побожна» «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська», які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте нова оригінальна манера письменника була визнана не відразу. У 1899 році у Чернівцях вийшла в світ перша збірка новел — «Синя книжечка», яка принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім Івана Франка, були Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, і стала помітною віхою в розвитку української прози. Наступного року вийшла друга збірка Василя Стефаника — «Камінний хрест», яку також було сприйнято як визначну літературну подію. У 1904 pоці письменник опублікував третю збірку новел «Дорога». У 1905 році вийшла четверта збірка письменника «Моє слово», в якій уперше була надрукована новела «Суд», яка завершує перший період творчості Стефаника. У 1916 році він написав новелу «Марія», яку присвятив пам’яті Франка. Згодом письменник опублікував шість новел, які разом із творами другого періоду «Діточа пригода» і «Марія» склали п’яту збірку— «Вона— земля», видану 1926 року.
Протягом 1927 — 1933 pоків Василь Стефаник опублікував ще понад десять новел. Він писав щей автобіографічні новели, наприклад, «Нитка», «Браття», «Серце», «Вовчиця», «Слава йсу», «Людмила», «Каменярі». В останні роки життя Василь Стефаник майже безвиїзно жив у селі Русів, де вів життя звичайного хлібороба, а у вільний час продовжував писати твори.  7 грудня 1936 року душа письменника відлетіла у кращі світи...
 
Василь Стефаник увійшов у історію світової новелістики як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства. Новела «Новина» належить до найбільш вражаючих собою художньої правди творів письменника. Вона стоїть поряд із такими пізнішими його шедеврами, як «Кленові листки», «Діточа пригода», «Мати» та інші, у яких так еамо*гайстерно змальовано трагічні людські долі. Можливо, тому, при читанні його творів, складається враження, що написані вони кров’ю власного серця. Стефаник — новеліст витесував пам’ятник людському терпінню й стражданням, тяжким, як камінний хрест. "Пиши кров’ю, і ти зрозумієш, що кров — це дух." Стефаник писав саме так. Тому його герої ідуть у вічність, виламуються за рамки «вже-наявності»; живі, вони не завмирають у «соляних стовпах завмерлих слів»; опромінені Любов’ю митця, йдуть у вічність «з його духа печаттю».
 

На відео: дві чудові передачі про життя Василя Стефаника:

 

 

 

 

 

Читайте твори Василя Стефаника на нашому сайті:

Оповідання Василя Стефаника
Уся проза письменника складає невелику книжку, але ця книжка створює цілий світ — самобутній, неповторний і магічний. Читайте оповідання Василя Стефаника: "Мамин синок", "Давня мелодія", Камінний хрест".

Останні коментарі до сторінки
«14 травня - день народження відомого українського письменника Василя Стефаника»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар