Ігор Калинець: "Новорічна з ведмедиком" (вірші-привітання на поштових листівках)

Ігор Калинець

НОВОРІЧНА З ВЕДМЕДИКОМ

(вірші-привітання на поштових листівках)

 

Новорічна листівка

Щедрик, щедрик, щедрівонька
там, де наша дівонька.
Де вона вечорить
сходять ярі зорі
з місяцем-обкраєм
там, де вечеряє.
Щедрик, щедрик, щедрівонька
там, де наша дівонька
засвітила свічку
на цілу світличку,
світляна, пречиста
свіччина вітчизна.
Щедрик, щедрик, щедрівонька
там, де Українонька
краєм неозорим:
на дні — дніпрозорі,
обкрай-місяченько,
білозор Шевченко.

Новорічна з ведмедиком

— Ведмедику,
дику, дику,
сиди в лісі
тихо-тихо:
маєш хатку —
смокчи лапку.
— Назарчику,
чику, чику,
тобі добре
мене вчити,
як я буду
лапку ссати,
то ти будеш ласувати:
медок на зубок,
тістечка-їстечка,
маківник-смаківник,
горішки-пустобрішки,
шоколадки за колядки,
андрути-хрускіт-чути,
мандаринки-течуть-слинки,
медівник-у-роті-зник,
родзинки — для Дзвінки,
конфітуру-замазуру,
крем-мазазайло —
з-торта-вилізайло.
І цукорки
без обгортки,
і цукорки в папірцях,
і так далі
без кінця...
Ведмедику,
дику, дику,
поший собі
півторбинки,
ходи до нас
на ялинку.
Я тобі гостинців
дам по половинці.

 

 

* * *

 

 

Ангел зі свічками

Ангеле-двокрильцю,
у хмари не крийся,
а світи свічечку —
золоту прозірочку,
щоби нічка у дорозі
не ламала нозі.
Йде нічка полями
та до Роксоляни,
аби Роксоляна
очка затуляла,
тепер іде містом —
чи спить ляля міцно?
А ляля говорить:
— Як темно надворі,
шкода мені нічку,
як зламає ніжку.
Ангеле-двокрильцю,
у хмарі не крийся,
а світи свічечку —
золоту прозірочку,
аби Роксоляна
очка затуляла.

 

 

 

Вояк на коні

Раз — коника я пас,
два — коник без сідла,
три — бачу прапори,
чотири — їдуть командири,
п'ять — шабельки дзвенять,
шість — в'їхали на міст.
Сім — на коня я сів.
Вісім — прапорець на списі,
дев'ять — у похід ідемо,
десять — аж підківки крешуть.

 

* * *

 

Лев і ягня

— Яка вість, яка вість!
— Та яка?
— Лев ягнятка не їсть!
— Та чому?
— Бо мале і кучеряве,
залишилося без мами,
залишилося і плаче.
Аж тут лев його побачив:
— Хто таке?
— Я ж ягнятко-сиротятко,
без матусі і без татка:
з лісу вийшов сірий вовк —
татка-маму він затовк.
Я лишилося одне —
порятуйте ви мене.—
А лев:
— Зоставайся і рости!
Я злюбив тебе, бо ти
кучеряве і сумне.

 

Звірята на конику

Дзень і дзінь,
дзень і дзінь!
Звідки тут узявся кінь?
І хто їде на коні
у червонім кафтані?
І чому там у сідлі разом
звірики малі:
котик, зайчик, левеня —
посідали на коня?
І куди вони так мчать?
Я питаю — всі мовчать,
і ні слова — нічичирк!
Чистий цирк.
Тільки чути:
дзінь і дзень...
Ідуть-їдуть цілий день.

 

* * *

 

Сімейка

Був собі хлопчик —
Наколінігопчик,
на коліні — на коні —
ма-ми-нім.
Був у нього братик —
Нароверігнатик.*
Сам жене, сам жене -
а мене?
Була у нього бабуся -
Похатікручуся.
Треба нашій бабці
роликів до капців.
Був у нього дідусь —
Пішкиобійдусь.
Ходить собі сам —
такий з нього пан.

*Ровер — велосипед

Метелики

Теле-теле-телики —
летіли метелики,
теле-теле тила —
мальовані крила.
Теле-теле-тіли —
на пелюстці сіли.
Теле-теле-телики —
у м'які фотелики,
теле-теле-толу —
у квітки до столу.
Теле-теле-телики —
хочемо киселику,
киселю-медочку
з квіточки-дзвіночку.
Теле-теле-тули —
ложку ми забули,
ми прийшли у гості
дайте нам по ложці.
Теле-теле-тила —
наче наші крила,
ложки мальованки,
мальовані дзбанки.
Теле-теле-телики —
що то за метелики:
теле-теле-тали —
хобітки сховали,
теле-теле-тіли —
а ложкою їли?
Теле-теле-тили —
як медку попили,
теле-теле-тали
танець закружляли
і взяли до танку
нашу Роксолянку:
пурх-пурх-пурханець
ходи з нами у танець!
А скрипочка грала
теле-тілі-тала.

 

* * *

 

До дня народження

Гей, місяцю лютий,
сядь у срібні сани —
треба завернути
в хату Звенислави.
Треба їй привезти
місяця серпочок,
зіроньку на перстень
і ще цілий рочок.
— їдуть-їдуть в санях
місяченьки-браття:
— Що тобі, кохана?
Можеш вибирати.
Вволим твою волю —
казочку зимову,
сядем кругом столу,
поведем розмову.

 

За матеріалами: Ігор Калинець. "Книжечка для Дзвінки". Вірші для дітей. Художник - Кохаль Наталя. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, стор. 45 - 50.

 

 

Більше віршів Ігоря Калинця на нашому сайті:

Ігор Калинець. Вірші для дітей

У цьму розділі знайдете твори Ігоря Калинця для дітей:

поезії з циклу "Пісні калинової сопілки": "Ярило", "Рось", "Калина", "Либідь", "Галич", "Хрещатик", "Королівна", "Золота орда", "Бояри", "Подолянка", "Китайка", "Гетьманівна", "Змій", "Мамай", "Кармалюк", "Сопілка"; вірші з циклу "Дивосвіт" (поезії зі збірки "Книжечка для Дзвінки"): "Стежечка", "Вітер", "Хмара", "Блискавка", "Грім", "Дощик", "Веселка", "Криничка", "Камінь", "Туман", "Роса", "Павутинка", "Дим", "Ліс", "Місяць", "Сонце", "Зірка"; ілюстровану книжечку "Небилиці про Котика і Кицю"; вірш "Писанки".

Дивіться також на нашому сайті:

Ігор Калинець: казки для дітей

... Було це,  на жаль,  не в тридев'ятому царстві,  а в нашій багатостраждальній Україні. І не так давно. «Застійними» називаємо ми тепер ті часи. Тоді за любов до свого краю легко було потрапити в «націоналісти», а щире зацікавлення  історією, культурою рідного народу вважалося нерідко злочином. Саме в цьому був звинувачений поет зі Львова Ігор Калинець. Він устиг видати лише  однісіньку  маленьку   книжечку  «Вогонь  Купала»  у 1966 році. І потім довго-довго, понад двадцять років, не чули на батьківщині його чистого голосу. Майже   все,   що   він   писав,   уперше   виходило   за   кордоном.   Тепер, нарешті, починають друкувати Калинцеві вірші і наші видавництва. Приходить запізніле визнання... Читайте казки Ігоря Калинця: "Хлопчик-Фiгурка, який задоволений собою", "Повітряна кулька". 

Загадки для дітей від Ігоря Калинця