МИ Є ДІТИ УКРАЇНСЬКІ
Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата,
Рідний Край наш - Україна,
Красна та багата.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід - українці
Всі до нас подібні.
Рідна віра: Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова: нею вчились
Бога прославляти!
Присягаем наш Край Рідний
Над усе любити,
Рідний нарід шанувати
І для нього жити.
Присягаєм - рідну віру
Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.
Як ріка в гору не піде,
Як сонце не згасне,
Так ми того не забудем,
Що рідне, що власне.
Що нам рідне, те нам буде
І красне і гоже!
Присягаєм, що так буде
Поможи нам, Боже!
* * *
Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА
Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!
* * *
СЛОВО УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ
Хто ти, хлопчику маленький?
Син я України-Неньки!
Українцем я зовуся
Й тою назвою горджуся!
А по чім тебе пізнаю?
По вкраїнському звичаю,
В мене вдача щира й сміла,
І відвага духа й тіла,
І душа моя здорова,
Українська в мене мова.
А скажи, де Край твій рідний?
Там, де неба круг погідний,
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну любу свою.
Як поможеш свому люду?
Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
А чужі щоби цінили,
Щоб про мій народ питали,
Україну шанували.
Чи при праці, чи в забаві,
Все послужу рідній справі.
Ні маєтку ані труду
Жалувати я не буду,
Щоб народові Вкраїни
Помогти устать з руїни, -
Все зумію перенести
Для Вкраїни слави й честі.
Господа буду благати,
Щоб нам дав добра діждати!
* * *
ДЕ УКРАЇНА?
Україна в давній славі,
В козацьких пригодах,
На заквітчаних левадах,
В рідних синіх водах.
Україна в тих долинах
І високих горах,
На степах буйних, широких
У гаях, у борах.
Україна в білих селах,
У густих садочках,
У хрещатому барвінку,
У синіх квіточках.
Україна на яворах
Пташкою співає;
На стрілецькії могили
Голову схиляє.
Україна в чорноземі,
Що родить пшеницю, -
В глибинах, що дають нафту
І сіль-сировицю.
Україна в рідній мові
І в пісні прекрасній, -
Україна в рідній школі,
В майбутності ясній.
Україна в чистих хатах,
І в сільській церковці, -
У дитячому серденьку,
В розумній головці,
Україна в ясних зорях,
В сонці, що над нами, -
І в очах добрячих, ясних
Рідненької мами.
* * *
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.
А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.
Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.
Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.
Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.
Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя".
І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.
Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах".
* * *
ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Десь за тиждень, перед святом,
Оля, Соня з Владком-братом,
взялися листа писати
й Миколаєві послати:
"Святий Отче Миколає!
Вечір Твій вже наступає.
Пишем, щоб влегчить роботу,
на що маємо охоту.
Соні черевиків треба,
Оля просить ляльки з неба,
Владко — шаблі золотої
і рушниці, та нової!
Ну й цукерків мусиш дати,
страшно любим ласувати!"
Діти лист цей заліпили,
за вікно його вложили.
Все зробили, так як треба, —
лист поїхав аж до неба.
* * *
Я СЬОГОДНІ САМ МОЛИВСЯ
Я сьогодні сам молився
і ні разу не забувся,
аж Миколай з образочка
до мене всміхнувся.
Хоч і сильна завірюха
буде цієї ночі,
принесе щось Святий Отець
в серденька діточі.
Принесе з неба дарунки —
дорогі, чудові.
Принесе в серця дитячі
доброту янголів.
* * *
НА КЛЮЧІ
Отся гора – то справді ключ в Карпати;
І ключ, і сторож їхній заразом, -
Здобудь його, хто хоче гори мати,
Здобудь кістками, кров’ю і трудом!
Чудовий вид на доли ген розлогі,
Кудою в’ється срібнолетний Стрий, О`пір
Та любуваться ними нам немає змоги:
Під серцем біль збудився кам’яний.
Ми топчемо сліди крови святої,
Що в тому місці тому дев’ять літ
За нас пролляли народні герої, -
Ось на спільній могилі хрест стоїть …
По труді тут лягли Стрільці Січовії,
А я від себе ще допишу тут:
"Так спати будуть у ворожій крови,
Аж їх нові герої піднімуть".
* * *
БУВ ЦЕ СМІЛИВИЙ КНЯЗЬ - ВОЯКА
Був це сміливий князь — вояка,
Все в таборі проживав
І ціле життя відважно
З ворогами воював.
Як на кого йшов війною,
То казав: «Іду на вас!».
Ненадійно на ворога
Не напав він ані раз.
Звоював він печенігів
І над Волгою хазар —
І Болгарію побити
Кличе його грецький цар.
Але зле вчинив ти, князю,
Що у городі чужім
Ти осів собі й занедбав
Рідний Київ — батьків дім.
Ти сидиш в Переяславці,
А тим часом печеніг
Рідний Київ облягає —
Все валить собі до ніг.
Хоч побив ти печенігів,
Знов вертаєшся в чуже;
Грек згодився з болгарином —
Ждуть зі зрадою тебе.
Хоч помстив ти зраду грека
Й ворогів чимало вбив —
Мусив ти від переваги
Відступати з тих країв.
А стрінувши печенігів,
В лютім бою ти упав,
Ворог з черепа твойого
Мед-вино собі списав…
* * *
ЗВАВ ТЕБЕ НАРОД ЛАСКАВИМ
Звав тебе народ ласкавим,
Називав теж "Сонцем ясним",
Бо зробив ти край великим,
А свій люд багатим, щасним.
Ти зібрав всі руські землі
Від Кавказу до Карпат –
І від моря аж по Волгу
Став "Великий" панувати.
Християнську вніс ти віру
У народ – мов цвіт обнови,
Що красив нам нашу землю
Світлом правди і любові.
І побивши печенігів –
Жив з сусідами у згоді,
Лад поширював в державі
І добробут у народі.
Тож за твого князювання
Край зацвів, як квітка рожі,
І за те ти в нас "Великий",
А “Святий” у церкві божій!
Джерело: http://storinka-m.kiev.ua/
Більше творів Юрка Шкрумеляка дивіться на нашому сайті:
