Юлія Хандожинська. «Хто у лісі шелестить» — дитячі віршики про звірят, пташок, комах


 Юлія Хандожинська. Дитячі вірші про звіряток

 

 

Юлія Хандожинська

ВЕДМЕДИК

Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався.

Аж тут бджілки налетіли,
"Дзик" ведмедя й полетіли.
Ведмідь чухає за вухом:
"Може, в мене щось зі слухом?
Чи з очима щось не так?
Вже і мед гіркий на смак!"

Засміялася  ворона:
"В тебе гості були вдома,
А ти навіть їх не бачив,
— Кар-кар-кар, — ворона скаче, —
В тебе в лобі сидить жало,
А тобі все меду мало."

Ведмідь встав, перекотився  
І на бджілок розгнівився,
А ворона: "Не годиться,
Треба з друзями ділиться,
Ти — комусь, тобі дадуть,
Тільки так друзі живуть!"

 

* * *

 

ВЕДМЕДИК

А ведмедик щось бурмоче,
Жовтокрилих зве охоче
— Ось сюди, сюди летіть,
Солоденький мед несіть.

 

* * *

 

ЛИСЕНЯТА

Борщ варили лисенята    
Усього туди багато
Накидали, посолили,
Гарно кришкою накрили.

І побігли гратись в ліс
В ігри, в кого довший хвіст.
Там зібрались вже зайці
Вовк, ведмідь, три горобці.

Міряли вони гілки
І листочки, і стежки.
Ігри трішки затягнулись
Лисенята вже й забулись,

Що в хатині борщ кипить,
Як згадали все згорить!
Вмить прибігли: Ой біда,
Там лиш дим, борщу нема.

Як беретесь готувати
То не гоже забувати.

 

* * *

 

ЛИСИЧКА

Всі стежинки добре знає,
Уночі не заблукає.
Хитрувата в неї звичка,
А тому, що це — лисичка.

 

* * *

 

СЛОНИК

Сірий слоник розгубився
— Я, напевне, заблудився?
Як до дому я піду,
Як я стежечку знайду?

— Не журися, жу-жу-жу.
Я тобі допоможу —
Жовта бджілка прожужжала
І стежину показала.

 

* * *

 

ВОВЧИК

У лісочку — у ліску
Чуємо  "ау-у, ау-у"!
Це так вовчик наш співає -
Іншу пісню він не знає.

 

* * *

 

БІЛОЧКА

Рудохвоста і маленька,      
Скаче білочка руденька.
По ялинці, по сосні
В своїй шубці хутряній.

Любить білочка горішки,
Що сховалися у шишки.
Солоденькі і смачні,
На всю зиму, на всі дні.

 

* * *

 

БІЛКА

З гілочки на гілку
Скіку-скіку-скік,
Рудовата білка
Скаче цілий рік.

Як знайде горішок,
Понесе в  хатинку.
Потім смакувати
Буде смачно взимку.

 

* * *

 

ЇЖАЧОК

Може це в ялиночки
Сотню голочок,
Попросив на спинку
Сірий їжачок?

І тепер у гості
Бігає щодня,
До ялинки їжачок,
Бо вони — рідня.

 

* * *

 

ЗАЙЧИК

В лісі зайчик проживає,
Кожен кущик він там знає,
Знає кожний він пеньочок,
Знає, де росте грибочок.

 

* * *

 

ЗАЙЧИК-ПОСТРИБАЙЧИК

Полем, лісом, через гай
Бігав зайчик-пострибай.
Назбирав торбинку груш
А ж тут вовчик: "Ані руш!"

Зайчик вушко підіймає
І до сірого гукає:
"Ти на мене не дивись —
Глянь, біжить на тебе рись!"
Сірий стишився, злякався
Зайчик швидко в ліс сховався.

 

* * *

 

ВУХАТЕ ЗАЙЧЕНЯ

Зайченя вухате
Взимку не боїться,
Що спіймає в лісі
Його вовк й лисиця.

Білу шубу має,
Що його сховає.
Стане, мов сніжок —
Ніхто не впізнає.

 

* * *

 

ЗАЙЧИКИ

По траві зеленій зайчики біжать,    
Їх по вушках можна швидко рахувать.
Ось чотири білих, а сіреньких два,
Скільки заховала зайчиків трава?..

 

* * *

 

БОРСУК

Борсук виліз із нори,     
Задер носик догори.
— Мабуть, виліз я даремно,
Це не мій дім, тут не темно.

 

* * *

 

ЧЕРЕПАХА
              
Голосила черепаха:
— Я така, така невдаха.
Ще й погану маю вроду,
Мабуть,знов полізу в воду.

 

* * *

 

ЇЖАЧОК

На долині, в тихім царстві,
Їжачок по господарству
Обійшов усі двори,
Чує хтось біжить згори.

Ще раз двір оббігав весь,
Чує спів лунає десь.
Десь це де, не зрозуміло,
Тож узявся він за діло.

Увімкнув він ліхтарі,
Що в кульбаб на голові,
Капелюха взяв в дзвіночка,
Посох в дідуся-грибочка.

 Чую, чую, хтось десь є
Барабанить, воду ллє.
Тільки ще не розумію
І спіймать  тебе не вмію.

 Не лякайся, любий друже,
Обізвався дощ з калюжі.
Я тут поряд пробігав
Ось й до тебе завітав.

 Ой, це ти дивак в картузі,
Ми з тобою давні друзі!
Рясно, живо поливай,
Буде гарний урожай!

 
 

 

* * *

 

НЕВЕЛИЧКИЙ ЇЖАЧОК
        
Невеличкий їжачок
Із листочків й гілочок
Збудував собі хатинку,
Щоб надійно спати взимку.
І тепер він добре знає,
Що зима не налякає.

 

 

 

 

 

 

 

КІШКА
 
Кішка хвостиком махала,
Кошеняток обіймала.
— Милі, любі і гарненькі,
Ви ж усі мої рідненькі.
На вечерю вас гукаю
І сметанку наливаю.

 

* * *

 

МАЛЕНЬКІ ЛАПКИ  
 
Каже діткам мама-киця
— Не годиться, не годиться    
Цілий день в дворі лежати
І нічого не впіймати.
Ворушіться, не лежіть,
Свої лапки розімніть.

 

* * *

 

КОТИК І ДОЩ
     
Від дощу сховався кіт
Під старий трухлявий пліт.
Дощик, мабуть, поспішав
Бо кота не помічав.

Кіт ліниво потягнувся,
Сам до себе усміхнувся,
Підняв вуса і сказав:
— Дощик має безліч справ.

 

* * *

 

НА ГОСТИНИ

Тра–та-та, тра-та-та,
Їдем в гості до кота.
У кота сьогодні свято —
Буде там гостей багато.

Зайчик, вовчик, їжачок
І веселий борсучок.
Мишка, жабка, поросятка—
Ось така весела хатка.

 

* * *

 

РУДА КІШЕЧКА  

Руда кішечка хотіла,
Щоби шубка була біла.
Дочекалася зими,
Коли випадуть сніги.

Вийшла, всюди роздивилась,
Білим снігом гарно вмилась,
Затремтіла — замерзаю,
До хатинки повертаюсь.

Я не знала, що руденька
Краща шубка, ніж біленька.

 

* * *

 

КОТИКІВ СЕКРЕТ

— Котику-вуркотику, чорні лапки й ніс,
Ти за літо, котику, гарно так підріс!
Хто за тебе, котику, так поклопотав?
Потягнувся котик і промовив: — Няв!
Не скажу нікому, це лиш мій секрет,
Залишусь тоді я без смачних котлет.

 

* * *

 

ДОЩИК ТА ПЕСИК

Дощ веселий став співати,
Усім краплі роздавати,
Впав на тин потім — на хату,
На собаку пелехату.

А собака: "Гав, — сваритись, —
Що, не можна зупинитись?
В мене шуба пелехата
Довго буде висихати.
Що мені тепер робити?
В гості сонечко просити,
Щоб пригріло під обід,
Висушило все, як слід?"

Дощ веселий посміхнувся:
"Ну, нарешті, ти проснувся,
А то — спиш, як носоріг,
Геть не миєш своїх ніг!
Будеш ти, тепер чистенький,
Як копійочка, новенький!
А я з хмаркою полину,
Дощ сипну на тополину."   

 

* * *

 

ПЕСИК

Чорний песик у дворі —
Гав та гав на комарі.
Комарі не відлітають
Бо собачку добре знають.

 

 

 

 Юлія Хандожинська. Дитячі вірші про звіряток

 

 

 

 

КОРІВОНЬКА

На зеленому лужку
Корівонька каже – му-у-у.
Петрик дивиться й питає,
— Що тобі не вистачає?

Зелененька ось травичка,
Конюшина невеличка.
Корівонька: – Му-у-у, — зітхає, —
Тут води не вистачає.

Поведи мене до річки,
Щоб напитися водички.
Не почуєш більше "му-у-у",
Як водичку проковтну.

 

* * *

 

БИЧОК

Наш бичок все  му-у, та му-у,
Гусачок йому — чому?
Вивчи пісеньку таку,
Щоб співать ку-ку-рі-ку-у!

— Не моя то пісня, знайте,
І мені не заважайте.

 

* * *

 

ПОРОСЯТКА

Поросятка танцювали
По калюжах гопачок.
Не помітили, що вечір —
Треба спатки, на бочок.

Свинка мама — що ви, діти?
Час додому, вже пора.
Танцювати будем завтра.
Поросятка — кві-і-і, ура-а-а!

 

* * *

 

ВЕСЕЛІ ПОРОСЯТКА

Ми веселі поросятка,
Ніколи нам сумувать.
Ми мандруєм стежечками,
Любим пісеньку співать.

Хро-хро-хро, па-па-па-па,
Наша пісенька така.
Хай усі її почують
І під неї затанцюють.

 

* * *

 

КІЗОНЬКА

Біла кізонька хвалилась
— Я раненько встала, вмилась,
А тепер біжу в долину
Смакувати горобину.

 

* * *

 

СКАЧЕ КОНИК

Скаче коник, скаче коник,   
Скаче коник, іги-ги.
Бачить коник, бачить коник
Все розквітло навкруги.

Гай, долина і садочки,
Іго-го-го, іги-гі.
Фіолетові дзвіночки,
Ряст, медунки лісові.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЖАБКИ

Кожен день замість зарядки
Жабки в річці миють лапки.
Потім весело співають,
Дощик з хмарки виглядають.

 

* * *

 

БІЛЯ РІЧКИ​
(безкінечник)

Біля річки, під вербою,
На стежині аж півдня,
У зеленій сорочині
Задрімало жабеня.

Як проснулось — розгубилось:
— Де це, де це, де це я?
І подумало: — Мабуть, я
Заспіваю своє "КВА!".

Мама-жаба теж дрімала,
Як почула сина "КВА!"
Прискакала, обійняла
Своє чадо-жабеня.

— Не лякайся, любий сину,
Я з тобою, ось я, ось!
І на стежці під вербою
Знов те саме почалось...

 

* * *

 

ЖАБКА

Сидить жабка на ставочку       
І співає співаночку.
Як їй хороше живеться,
Як їй сонечко сміється.

Що води в неї доволі
Осоки, як квітів в полі,
Що багато друзів має —
Їм пісні свої співає.

 

* * *

 

МИШКА

Як розплакалася мишка —
Загубилась моя книжка.
Я ж не вивчила слова…
А ж тут жабка – тихо, ква!

Як до річечки я йшла
Твою книжечку знайшла.
Дуже милі в ній слова,
Ось, візьми, будь ласка, ква!

 

* * *

 

НЕ ВГАДАЛИ

Хто дрімає під кущем,
Загорнувся калачем,
Жовтим листячком прикрився,
Зручно в лісі примостився?

Ми туди, а там змія, —
Ой, рятуйте, ай-яй-йя!
Вітер тихо — ані руш,
Не змія це, спить там вуж.

 

 

 

 

 

 

СОВА

Сова вночі – гу, та гу,
Сонний ліс я стережу.
Як покаже день чоло,
Заховаюся в дупло.

 

* * *

 

СИНИЧКИ
 
В зимний час до годівнички  
Позліталися синички
На сальце, насіння, хліб...
Ой, смачний буде обід.

 

* * *

 

ЛЕЛЕКА

А лелека по долині               
В чорно-білій сорочині
На вечерю щось шукає —
Жабенят наздоганяє.

Це великі, це маленькі,
Це зелені, це чорненькі.
Так нічого й не зловив —
Тільки дзьобик намочив.      

 

* * *

 

ЛАСТІВКА

Прилетіла ластівка
До мого вікна.
На гостренькім хвостику
Весну принесла.

Принесла нам сонечка
Теплі промінці,
Принесла нам дощик
В чорнім жупанці.

 

* * *

 

ВОРОНА

— Ка-а-р! — ворона дивувалась,
Все почути намагалась…
Потім каже: — Пісня  ця —
Без початку і кінця.

 

* * *

 

ВОРОНА

— Кар-кар-кар! — кричить ворона,  — 
Хто є в лісі, хто є вдома?
Просинайтесь, годі спати!
Будем сонечко стрічати.

 

* * *

 

ГОРОБЧИКИ

Ми — горобчики веселі,                  
Ми — веселі цвіркуни.
"Цінь-цвірінь" своє співаєм
Влітку, взимку й восени!

Коли сонечко сміється,
Коли дощик накрапа —
Ми співаєм, ми співаєм,
Бо в нас пісенька така!

 

* * *

 

ЦІНЬ-ЦВІРІНЬ!

Цінь-цвірінь, цінь-цвірінь —
Між листочків звідусіль
Заспівали горобці,
Сіруваті жупанці.

 

* * *

 

ПІВНИК

— Ку-ку-рі, ку-ку-ріку! —
Чуєм пісеньку дзвінку.
Півник голосно співає,
Вранці сонечко гукає.

 

* * *

 

КУРОЧКА

Жовта курочка проснулась,
До сусідоньки звернулась:
— Щоб було в нас все впорядку,
Робим крильцями зарядку.

Вліво-вправо повертаєм
Потім дружно вилітаєм.

 

* * *

 

КУРЧАТКО

Каже мама-квочка         
до свого синочка:
— Біля мене, сину, будь,
Бо ворони украдуть.

А мале курча: — Мене?
Хай спочатку дожене!
— Добре, сину, та не гайся,
Глянь, ворона! Заховайся!

А курча навшпиньки стало:
— Мамо, мамо! — закричало. 
— Ой, ріднесенька моя,
Біля тебе буду я!

 

* * *

 

КУРЧА

Ходить-ходить по травичці     
В коротесенькій спідничці
Рудоватеньке курча
І танцює "о-па-ча".

О-па, о-па, о-па-ча,
Витанцьовує курча.
А трава така висока —
Вища чубчика і ока.

 

* * *

 

ГУСЯЧА РОДИНА

Гуска–мама по садочку
Водить семеро гусят,
Всі за мамою рядочком
Поспішають, ґелготять.

Потім хтось скубне травичку,
Хтось побачить черв'ячок,
Хтось залізе у водичку,
Хтось сховається в тіньок.

Гуска–мама вихвалялась:"
"Подивіться!  Ґа-ґа-ґа!
Яка в нас весела, славна,
Дружна лагідна сім'я!"

 

* * *

 

МАЛЕНЬКИЙ ГУСЬ
   
Вихвалявсь маленький гусь:
— Я нікого не боюсь.
Біля мене мама ходить,
По стежині мене водить.
Не зроблю невірні кроки,
Щоб не викрали сороки.
Я слухняний — га-га-га,
Як і вся моя сім’я.

 

* * *

 

КАЧЕНЯТА

Ми веселі каченята,    
Слухаємось маму й тата.
Чимчикуємо юрбою
До води, до водопою!

 

 

 

 

 

 

 

ЖУК

На дорогу виліз жук,
Чує, щось по спинці «стук»!
Жук угору подивився,
Вісім раз перекрутився.
— Тут гуляє небезпека,
Заховаюсь я далеко.

 

* * *

 

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ  

Спритний коник–стрибунець   
Біг швиденько навпростець,
Через поле на долину
Смакувати конюшину.

 

* * *

 

ДЛЯ КОГО В ЛІСІ ДАХ?

Хто будує в лісі дах?
Не кабан дикий, не птах,
Не лисичка і не дятел,
Та хтось дуже вже завзятий.

І велика досить гірка,
Не одна  суха там гілка.
Ціле військо там мурах,
Ось для кого в лісі дах.

 

* * *

 

БУДИНОЧОК МУРАХ

Що це в лісі за хатинка,
Ворушиться її спинка?
Всі дивуються, ох-ах!
Це ж будиночок мурах.

 

* * *

 

ЧЕРВ’ЯЧОК

Черв’ячок в свою нору    
Тягне листячко й траву.
Він голодним не буває,
Бо усе це споживає.

 

* * *

 

ПАВУЧОК

Павучок–домовинок
В’яже хатку з ниточок.
І тепер він добре знає,
Що хатинку свою має.

 

* * *

 

ДЖМІЛЬ

Якось в гості прилетів
На поляну жовтий джміль.
"Жу-жу-жу" своє співає,
Всіх навколо звеселяє.

 

* * *


БДЖІЛКА

Я — маленька трудівниця,
Мені в вулику не спиться.
Всім співаю «жу-жу-жу»
І постійно десь біжу.

 

* * *

 

БДЖІЛКИ

Літо-літечко скінчилось,
Усі квіти відцвіли.
Бджілки спатоньки лягають
До зеленої весни.
Баю-баю, баю-бай,
Взимку  бджілок не чіпай.
Сплять у вуликах вони
До зеленої весни.

 

 

Бджілка. Художниця Олена Хевелева.

"Бджілка". Художниця Олена Хевелева.

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше віршів Юлії Хандожинської на "Малій Сторінці":

Юлія Хандожинська. Вірші для дітей. Пісні для дітей
Протягом всього свого життєвого шляху, з дитинства й до тепер, Юлія Хандожинська пронесла свою любов до слова. Перші її рядки побачили світ ще під час роботи у дитячому садочку. Там поряд з дітьми і відкрився той дивній і загадковий світ у серці Юлії. Більш серйозніше Юлія Миколаївна почала писати вже у квітучій Сквирі. Перша збірка "Мрії у вогні не згорають"побачила світ у 2014 році. Далі вийшли друком такі збірки: "Я пелюстками серця обійму цілий світ", "Бентежить душу батьківська земля", "У сяйві слова", "Мелодия чувств","Перлини моїх снів", "Намальовані душі". Юлія Хандожинська також є активним громадським діячем, має немало досягнень, завжди активно приймає участь у творчих конкурсах і фестивалях. 
 
 
 

Більше поезій про тваринок на нашому сайті:

Дитячі вірші про тварин, птахів, комах та риб

Вірші про тваринВірші для дітей про звірят, пташок, комашок та рибок - від Ігоря Калинця, Дмитра Білоуса, Миколи Вінграновського, Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Володимира Гринька, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Володимира Гринька, Михайла Стельмаха, Володимира Лучука, Анатолія Григорука, Павла Глазового, Валентини Байкової, Івана Неходи, Андрія Малишка, Олени Журливої, Анатолія Камінчука, Василя Вітки, Володимира Підпалого, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена.


Останні коментарі до сторінки
«Юлія Хандожинська. «Хто у лісі шелестить» — дитячі віршики про звірят, пташок, комах»:
Лариса , 2020-12-30 11:24:49, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми