|
Юлія Хандожинська
ВЕДМЕДИК
Сів ведмедик на пеньочку,
Заліз лапкою у бочку:
Там медок густий зібрався
І від бджілок заховався.
Аж тут бджілки налетіли,
"Дзик" ведмедя й полетіли.
Ведмідь чухає за вухом:
"Може, в мене щось зі слухом?
Чи з очима щось не так?
Вже і мед гіркий на смак!"
Засміялася ворона:
"В тебе гості були вдома,
А ти навіть їх не бачив,
— Кар-кар-кар, — ворона скаче, —
В тебе в лобі сидить жало,
А тобі все меду мало."
Ведмідь встав, перекотився
І на бджілок розгнівився,
А ворона: "Не годиться,
Треба з друзями ділиться,
Ти — комусь, тобі дадуть,
Тільки так друзі живуть!"
* * *
ДЛЯ КОГО В ЛІСІ ДАХ?
Хто будує в лісі дах?
Не кабан дикий, не птах,
Не лисичка і не дятел,
Та хтось дуже вже завзятий.
І велика досить гірка,
Не одна суха там гілка.
Ціле військо там мурах,
Ось для кого в лісі дах.
* * *
БІЛЯ РІЧКИ
(безкінечник)
Біля річки, під вербою,
На стежині аж півдня,
У зеленій сорочині
Задрімало жабеня.
Як проснулось — розгубилось:
— Де це, де це, де це я?
І подумало: — Мабуть, я
Заспіваю своє "КВА!".
Мама-жаба теж дрімала,
Як почула сина "КВА!"
Прискакала, обійняла
Своє чадо-жабеня.
— Не лякайся, любий сину,
Я з тобою, ось я, ось!
І на стежці під вербою
Знов те саме почалось...
* * *
КУРЧАТКО
Каже мама-квочка
до свого синочка:
— Біля мене, сину, будь,
Бо ворони украдуть.
А мале курча: — Мене?
Хай спочатку дожене!
— Добре, сину, та не гайся,
Глянь, ворона! Заховайся!
А курча навшпиньки стало:
— Мамо, мамо! — закричало.
— Ой, ріднесенька моя,
Біля тебе буду я!
* * *
КОТИКІВ СЕКРЕТ
— Котику-вуркотику, чорні лапки й ніс,
Ти за літо, котику, гарно так підріс!
Хто за тебе, котику, так поклопотав?
Потягнувся котик і промовив: — Няв!
Не скажу нікому, це лиш мій секрет,
Залишусь тоді я без смачних котлет.
* * *
ДОЩИК ТА ПЕСИК
Дощ веселий став співати,
Усім краплі роздавати,
Впав на тин потім — на хату,
На собаку пелехату.
А собака: "Гав, — сваритись, —
Що, не можна зупинитись?
В мене шуба пелехата
Довго буде висихати.
Що мені тепер робити?
В гості сонечко просити,
Щоб пригріло під обід,
Висушило все, як слід?"
Дощ веселий посміхнувся:
"Ну, нарешті, ти проснувся,
А то — спиш, як носоріг,
Геть не миєш своїх ніг!
Будеш ти, тепер чистенький,
Як копійочка, новенький!
А я з хмаркою полину,
Дощ сипну на тополину."
|
|
Дуже сподобалась ваша праця. Вірші цікаві і змістовні. Буду знайомити своїх школяриків з вашою творчістю. Спасибі. Бажаю вам натхнення.