СТРІТЕННЯ
(2 лютого)
(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 15 лютого)
Стрітення Господнє, яке відзначається 2 лютого, — найважливіше свято в церковному календарі лютого. На 40-й день від народження Христа Марія разом з Іосифом пішла до храму, щоб принести жертву очищення. За законом давніх юдеїв, багата жінка мала принести ягня та молодого голуба, вбога — пару голубів чи горлиць. Пречиста принесла пару горлиць. У храмі вона зустріла праведного Симеона, якому провидінням була передбачена зустріч із Месією. Взявши дитя на руки, праведник благословив його, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву.
Стрітення — свято початку весни, початку роботи без світла. Головним дійством у цей день було освячення вогню й води; стрітенські свічки вважалися чарівними і мали назву «громниця» («громничка»). їх запалювали й ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому, щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз не побив дерева. Полум’ям громниці малювали хрести на сволоку — від усього лихого, підкурювали дітям волосся — щоб грому не боялись. До того ж ці свічки давали в руки помираючим під час читання відхідної молитви.
Цінували також стрітенську воду, набрану з-під стріхи чи освячену в церкві. Вважалося, що ця вода допомагає від хвороб, особливо від пристріту. Нею кропили та поїли худобу. А на Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили вулики.
На Гуцульщині в цей день ворожили на врожай кукурудзи. Клали надворі яйце і чекали. Якщо воно тріскалося (бо в лютому нерідко стояли сильні морози), то слід було чекати такого великого врожаю на кукурудзу, що аж «кошниці тріскатимуться від її кількості». Коли ж яйце лишалося цілим, то це означало, що кукурудза не вродить.
На Стрітення люди уважно стежили за погодою:
— Як на Стрітення зі стріх капає, ще велика буде зима.
— День Стрітення теплий і сонячний, то й весна тепла.
— Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
— Цього дня відлига — на ранню й теплу весну, сніг — на дощову, тривалу, а коли завірюха — весна буде пізня й холодна.
— Якщо в цей день не видно сонечка — чекай суворих морозів.
— Вітер на Стрітення — до врожаю плодових дерев.
— Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
— На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.
— Якщо вранці випав сніг — на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень — зернові будуть середні, а увечері — недорід.
У народі казали, що на Стрітення зима зустрічається з літом. При зустрічі зима й літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якщо холодніше — зима.
За матеріалами: Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції. Упорядник І. І. Сметана. Харків, видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012, стор. 329 - 330. https://toloka.to/
НАРОДНІ ЗВИЧАЇ НА СТРІТЕННЯ
2 лютого в Україні відзначають Стрітення. Його язичницька назва «Зимобор», або «Громниця». За повір'ям цього дня зима зустрічалась із весною. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків», давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.
Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. В цей день дівчата на перших прогалинах співали закличні веснянки.
На Стрітення ворожили на урожай – кожен господар на ніч виставляв миску із зерном на двір. Якщо зранку була на зерні роса, це віщувало врожай, не було – погана ознака.
На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою, нею кропили вулики, щоб добре розводились бджоли, її давали пити худобі під час хвороби.
За матеріалами: О. В. Ковалевський. Перлини української культури. Українські традиції. Харків, видавництво "Фоліо", 2011, стор. 204. https://toloka.to/t66919
А ОСЬ ЯК РОЗПОВІДАЄ ПРО СТРЕТІННЯ ОЛЕКСА ВОРОПАЙ, УКРАЇНСЬКИЙ ЕТНОГРАФ, ПИСЬМЕННИК І ФОЛЬКЛОРИСТ:
Дочекалися люди Стрітення Господнього — «Стрічань». В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:
— Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.
— Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.
— Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народнім віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни восени.
Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри прогризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений горщик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці...
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше — Зима.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер — погана ознака. Відлига — жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро. — «Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!». Або ще кажуть так: «Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!»
«...Та як би вона вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» — каже народня казка про зустріч літа з зимою.
Хазяї ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса — врожай, нема роси — погана ознака.
В цей день в церквах України святили воду, а разом з водою - і свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.
В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив!»
Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще невживану — посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народнім уявленням це — цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що її спричиняло «погане» око.
Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому пити її - «щоб не хворів». Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну «першу» неділю — першу на молодику.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»
Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв: «Боже тебе збережи!»
Віра в силу стрітенської води в багатьох селян збреглася ще й досі.
«Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці». *1
*1 М. Номис, стор. 10.
За матеріалами: Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу". Етнографічний нарис. Том 1. "Українське видавництво", 1958, стор. 143 - 144.
ВІРШ ДО СВЯТА ТА ТРОХИ ІНФОРМАЦІЇ З КНИГИ "СВЯТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ":
2 лютого, на Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якіцо холодніше — зима. В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громничими", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від "громничої" свічки і саме свято називалося колись "Громниця". Стрітенській воді також приписувалася магічна сила, нею натирали хворі місця, кропили вулики та давали пити худобі.
* * *
Марія Діва, найніжніша з мам,
Яких лиш тільки бачила земля,
Принесла у Єрусалимський храм
Своє дитятко, миле немовля.
Там Симеон був, праведник старий,
Який давно усе в житті збагнув.
Зненацька голос він почув згори,
Л то ж йому сам Дух Святий шепнув:
"Тут Божий Син, провісник майбуття,
І, Симеоне, це для тебе знак..."
А Симеон на руки взяв дитя,
Помилувався ним і мовив так:
"Щасливий дуже тим, що з волі Бога
Відчув я несказанну благодать:
Побачив я Спасителя самого —
Тепер спокійно можу помирать".
Про що знаменну зустріч у народі
Рознеслась миттю звістка там і тут.
І кожен рік день Стрітення відтоді
Святкує радо православний люд.
Святом цим зігріті ми
З давнини й донині.
Відзначають Стрітення
Так по Україні:
Свята кращого нема —
Стрілись Літо і Зима!
Тільки зважте, Зима хоч така є,
Але ж Літа в село не пускає.
І стоять вони — лаються, б’ються...
Та тоді, як поб’ються, сміються...
Бо, звичайно, жартома
Б’ються Літо і Зима!
Бо Зима, хоч і зла,
Та не спинить тепла...
За матеріалами: "Свята українського народу".
Дивіться також докладніше про Стрітення у розділі "Церковний календар":
Більше про українські народні традиції на нашому сайті:
