НАРОДНІ ПРИКАЗКИ ТА ПРИСЛІВ’Я ПРО ЗИМУ
Той взимі голодує, хто літо гайнує.
Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Якби не зима, то й літо було б довше.
Синиця пищить — зиму віщить.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Мороз невелик, та стоять не велить.
Варвари (17 грудня) ночі урвали, а дня доточили.
На Петра Вериги (29 грудня) – половина снігу, половина криги.
Яркі зорі на голодну кутю - щедрий приплід білих ягниць.
Як на голодний вечір темно, то вродить гречка.
Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі.
Прийшов Тома — сиди вдома.
Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти вдома.
Спиридон Сонцеворот небо плечима підпирає - дня добавляє.
На Спиридона хоч на гороб’ячий скік, але таки прибуде дня.
На Спиридона дня прибуде на макове зерня.
Весна була суха — зима буде на сніг глуха.
Зима без трьох підзимків не буває.
Сніг у грудні глибокий — урожай високий.
Сумний грудень у свято і в будень.
Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.
Не так зима, як призимки.
У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.
Трапляється такий год, що в грудні на день сім погод.
Із-за доброї години ожидай лихої днини.
Як зазиміє, то жаба оніміє.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.
Зимовий деньок, як комарів носок.
Грудень землю грудить і хату студить.
Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.
Грудень — не брат, а морознеча — не сестра.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Січень рік починає, а грудень кінчає.
Груднева днина куца: сюди тень, туди тень — та і минув день.
Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.
Грудень — кінець року, а початок зими.
Грудень землю грудить, а не встудить; ...хату студить.
Грудень поле грудить, а землю студить.
Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве.
Прийшов грудень — приніс студень.
Рихтуйтеся, люди, бо йде грудень.
Смутний грудень, як прийде студень.
Смутно, як в грудню пополудню.
Сподівайся од нього добра, як од грудня тепла.
У грудні так тепло, як за лихим паном.
Зимове тепло — на літній холод.
Як туга зима, то і літо красне.
З Панасовими морозами жарти лихі.
На Опанаса-ломиноса бережи носа.
Новий рік — до весни відлік.
На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Холод не брат, а завірюха не сестра.
Мороз як вітчим, а холод як мачуха.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень — та й минув день.
Зимове сонце, як мачуха — світить та не гріє.
Сичи не сичи, коли я на печі.
Сніг, завірюха — то зима біля вуха.
На Михайла зима саньми приїхала.
Січень снігом січе, а мороз вогнем пече.
Січень січе та морозить, а газда з лісу дрова возить.
Січень без снігу - літо без хліба.
У січні вночі панують сови та сичі.
У січневу холодну добу пам’ятай про худобу.
В січні сніг січе з вітрами, а пияк трясе зубами.
Січень наступає — мороз людей обнімає.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Січень січися, а ти до печі тулися.
Січень з груднем прощається, а на лютий очі косує.
Січню морози, а лютому — хурделиці.
Січень стрибнув на поріг курячим скоком.
Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний.
Сніг, а не лід, заячий лишає слід.
Настав лютий — тверезий взутий, а пияк босий псяк.
Питає лютий, чи добре взутий, бо прийде марець і вхопить за палець.
В лютім сонце йде на літо, а зима на мороз.
Вже лютий геть підгриз — кидай сани й бери віз.
В лютому зима вперше з весною стрічається.
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Лютий виганяє ковалів з гути.
Лютий— гостро-кутий.
Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добре чоботи.
Лютий — місяць вітрів і кривих шляхів.
Лютневий сніг весною пахне.
Лютий ведмедю и барлозі бік пригріває.
Лютень сказав: «Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!»
Якби мені та сила, що в січні, каже лютий, то я бику-третяку роги вломив!
Часом лютий змилується, що людина роздягнена, але часом такий гострий, що змерзнеш аж до кісток.
Лютий зиму видуває, а березень її ламає.
Ще рано лютому до березня в свати ходити.
На лютий «Добридень», березневим «Здорові будьте».
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Січню морози, а лютому хуртовини.
Лютневий сніг, мов з рукава.
Лютий сильний хуртовинами, а березень капіжем.
Як в лютому гукнеться, так восени відгукнеться.
Лютневі прикмети — метелиці та замети.
Лютий зиму на ніч замикає, а березень весну в гості припрошує.
Зима хоч припікає, зате комарів немає.
Зимове сонце, як мачушине серце.
Холод - не брат, а заметіль - не сестра,
Зима хоч і біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Мороз такий, аж зорі скачуть.
Іди, зимо, до Бучина, бо ти вже нам наскучила.
За матеріалами: Скуратівський В.Т. "Місяцелік". Київ, видавництво "Мистецтво", 1993, стор. 158 - 159, 182 - 183, 195 - 196.
Дивіться також:
"Сонце в мішок не зловиш.
Так тепло, як циганові під ятером.
Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно."
"Не дивниця, що на Різдво метелиця.
Зелене Різдво — білий Великдень.
Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче."
(Українські народні приказки)
Більше прислів'їв та приказок на "Малій Сторінці":
Українські прислів'я та приказки
До перлин українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, що в художній формі змальовують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Прислів'я та приказки збагачують мову, роблять її образнішою, яскравішою. Дивіться у цьому розділі велику колекцію найрізноманітніших прислів'їв та приказок на будь-які теми.