"Читати — це не означає просто сидіти і складати докупи літери. Коли людина читає, то у неї раптом з’являється у кишені ключ до інших світів. Не віриш? А ти зазирни до своєї кишені. І навіть якщо там знайдеш шматочок крейди чи клаптик паперу, ти неодмінно зможеш створити із цього щось надзвичайне! Візьми лишень в руки улюблену книжку — і ти все зрозумієш." (Тетяна Мельник)
Про себе Тетяна Мельник-Добрушина розповідає так: "Народилася у місті Києві. У 1999 році закінчила філологічний факультет Київського педагогічного університету ім. М. Драгоманова. У 2001 році захистила магістерську дисертацію на Кафедрі української літератури університету «Києво-Могилянська Академія». Нині є аспіранткою Кафедри полоністики Національного Університету ім. Тараса Шевченка. Авторка поетичних збірок «Непокора життя – це не гріх» (1998 р.), «Нарікаю іменем» (2006 р.). Дипломантка Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-99». Член літературного угрупування «Радосинь». Зі своїми поезіями виступала на радіо. У 2001 році стала стипендіаткою стипендії Голови київської міської адміністрації для обдарованої молоді. Лауреат інтернет-конкурсу "Рукомесло — 2006" у жанрі драматургії (п'єса "Ніжність"). Одружена. Нині живу у Німеччині (м.Бонн), працюю над дисертаційним дослідженням, пишу книги, втілюю нові ідеї, виховую маленьку донечку, скучаю за Україною. У моїй біографічній довідці існує момент, пов’язаний із моїм прізвищем, який потребує пояснення. Для творчого світу я — Тетяна Мельник, всі поетичні книги та творчі проекти, що уже вийшли друком, або виходитимуть - існують і існуватимуть саме під цим іменем (це моє дівоче прізвище). Офіційно я — Тетяна Добрушина, саме під цим прізвищем друкуються мої наукові роботи. (Джерело: http://dobrushin.de/)
На відео: Тетяна Мельник, "Пальчикові ігри" (Уривок з Хрестоматії сучасного читання для 1-2 класів).
Ілюстрація Олесі Варкач.
Тетяна Мельник
ПІНГВІНИ
У сніжній Антаркти́ді*1, немов на кораблі,
Живуть собі пінгвіни: великі та малі.
Птахи ці не літають, вони як вартові:
поважно походжають по крижаній землі.
Бо там, у Антаркти́ді, зима — то звична річ,
А ще у Антаркти́ді найдовша в світі ніч.
І холодно пінгвінам, коли мороз і віхола!
Та нудитись птахам аж зовсім-зовсім ніколи.
У них свої розваги: хокей та ковзани,
Туди-сюди ганяють на ковзанці вони!
А як вони потомляться, стають у коло всі:
малята й немовлята, мамусі й татусі!
*1 Антаркти́да — континент у Південній півкулі Землі.
* * *
Ілюстрація Вікторії Намозової
Пальчикові ігри-вірші
Граємося та промовляємо віршики у колі. Починаємо з віршика-привітання: кожен називає своє ім’я. Ця гра-лічилка дуже сприяє знайомству та гуртуванню.
У КОЛІ
У колі ми зібралися: (рукою обводимо коло)
ось — ти, ось — я! (показуємо на того, хто напроти, і на себе)
Праворуч, ліворуч — велика сім’я. (показуємо на сусідів праворуч та ліворуч)
А хто тут із нами? (рукою обводимо коло)
Яке твоє ім’я? (усі діти одне за одним називають свої імена)
Привіт! Привіт! (махаємо рукою чи обираємо інший жест для вітання)
Ось — ти, ось — я! (показуємо на того, хто напроти, і на себе)
Нам добре, нам весело: (рукою обводимо коло)
ось — ти, ось — я! (показуємо на того, хто напроти, і на себе)
Ми в колі усі разом, як дружна сім’я. (вигадуємо разом жести дружби)
А хто тут із нами? Яке твоє ім’я? (рукою обводимо коло)
Привіт! Привіт! (махаємо рукою чи обираємо інший жест для вітання)
Ось — ти, ось — я!
* * *
СИНИЧКИ
Розвиваємо дрібну моторику, закріплюємо поняття
«ліво руч»–«праворуч».
Високо в небі летить синичка, (одну руку підіймаємо вгору)
а ось і друга — її сестричка. (підіймаємо другу руку вгору)
Ліворуч, праворуч, угору! (руки ліворуч, праворуч, угору)
І стрімко-стрімко додолу… (нахиляємося всім тілом додолу)
«Цінь-цвірінь!» — співають сестрички (розгинаємося)
і поспішають до годівнички. (складаємо долоньки на колінах)
Подзьобавши трохи пшениці, (вказівними пальчиками стукаємо по ніжках)
геть полетіли синиці. (ховаємо руки за спину)
* * *
НА ВИСОКІЙ ГОРІ
На високій горі, (підіймаємо ручки вгору)
у глибокій норі (малюємо у повітрі руками коло)
танцюють мишенята, (обидві руки на лінії очей, ворушимо пальчиками)
а з ними мама й тато. (показуємо лише вказівні пальчики обох рук)
А внизу, в долині (показуємо жестами на підлогу)
сплять ведмеді у малині. (вдаємо, що спимо, згорнувши долоньки біля вушка)
Ти їх не буди, (заперечливо похитуємо вказівним пальчиком)
а тихо-тихо йди. (промовляємо пошепки)
На листку кульбабки (показуємо відкриту долоньку)
равликова хатка. (на долоньку кладемо кулачок)
Чи є тут хто? Стук-стук! (стукаємо — об підлогу, об стіл тощо)
Сховавсь від нас малюк! (зображаємо здивування, показуємо порожні долоньки)
Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 1, 2 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 71–75. Ілюстрація Вікторії Намозової.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
„Пальчикові" ігри — вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. „Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Тексти пальчикових ігор.