СІРКО
Українська народна казка
В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нічого не буде, що він до хазяйства неспособний, і прогнав його од себе. Цей Сірко никає по полю; коли це - приходить до його вовк, тай питає його:
- Чого ти тут ходиш?
Сірко йому відповіда (1):
- Що ж, брате, - прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
Тоді вовк йому каже:
- А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?
Сірко каже:
- Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу (2).
Вовк каже:
- Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш віднімати (3) од мене ту дитину,— тоді неначе (4) я тебе і ізлякавсь, та й пущу дитину.
У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це - вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком, - доганяє його; а чоловік кричить:
— Гидж-га, Сірко!
Сірко якось догнав того вовка і відняв дитину: приніс до того чоловіка, тай оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала, та й каже:
- На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!
Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
- Жінко, вари лишень гречані галушки, та сито їх із салом затовчи.
Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл, та й сів сам коло його, тай каже:
- А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.
Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!
Ото Сірко і думає:
- Треба мені віддячити (5) вовкові, що він мені таку вигоду зробив.
А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка, та й каже йому:
— Прийди у неділю, увечері, до города мого хазяїна, а я тебе узву у хату, та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.
Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його, тай увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м'яса доволі -і поніс під стіл; а люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже:
- Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.
Сірко, що саме лучче на столі лежить, бере та подає вовкові; обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:
— Буду співать!
Сірко каже:
- Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.
Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:
— Отепер уже буду співать!
Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам з ним розправиться добре.
Ото Сірко вивів вовка аж на поле, та й каже:
— Ти мені добро ізробив, а я тобі!
Та й розпрощались.
Записано в Уманському уїзді Київської губернії,
передав А. Петруняка
-----------------------------
1) В оригіналі – отвіча
2) В оригіналі – одблагодарю. Далі виправлено
3) В оригіналі – однімать. Далі виправлено
4) В оригіналі – будьто
5) В оригіналі – поблагодарить
Набрано:
Денис Мамчик
Петрик, для батьків та дітей